15 листопада 2012 року м. Київ К-26100/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2009
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010
у справі № 2а-3887/09/2670
за позовом Державного підприємства «Київський ремонтно-механічний завод»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод»(далі по тексту -позивач, ДП «Київський ремонтно-механічний завод») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 05.11.2008 №4492304/0/41674.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування ДП «Київський ремонтно-механічний завод»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки був складений акт № 4448/2304/14302667 від 28.10.2008.
В акті перевірки податковий орган зазначив, що контрагент позивача - ПП «Сан Трейд»не подавав звітність з податку на додану вартість за червень та липень 2008 року не задекларував податкових зобов'язань з податку на додану вартість. В зазначений період позивач здійснював оплату за реалізовану продукцію, згідно платіжних доручень від 02.07.2008 №941/1 на загальну суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн., від 07.07.2008 №963/1 на загальну суму 1485000,00 грн., в т.ч. ПДВ 247500,00 грн. ПП «Сан Трейд»в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не нарахував податкове зобов'язання за липень 2008 року.
Також відповідачем зазначено в акті перевірки, що контрагенти позивача - ПП «Сан Трейд», TOB «Спецбудпостачтехніка», TOB «Каштан-торг система ЛТД»виписували податкові накладні на користь позивача з порушенням Наказу Державної податкової адміністрації України №165.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. .7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.12.2, 5.12.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.1997 №166, п. 3, п. 4, п. 5, п. 6, п. 7 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 №165, внаслідок чого допущено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 281787,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2008 №4492304/0/41674, яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 281787,00 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.
Відповідно до пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пункт 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Пунктом 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що сама по собі сплата або несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями та за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.
Суди попередніх інстанцій, встановивши факт придбання товару, здійснення фактичних розрахунків за придбаний товар, надання податкових накладних, дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров