30 жовтня 2012 року м. Київ К-9890/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редстаб" на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі № 2а-3893/09/6/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Редстаб"
до Заступника керівника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Веліколуга Романа Євгеновича
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим
про визнання протиправною бездіяльністю та спонукання до вчинення певних дій, -
Товариство звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача оформлені у вигляді письмого повідомлення від 12.02.2009 про невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік податковою декларацією, зобов'язання Товариства заповнити останню відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію з податку на прибуток за 2008 рік.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2009 позов задоволено частково: дії заступника керівника Державної податкової інспекції щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік як податкової звітності визнано протиправними та зобов'язано контролюючий орган прийняти податкову звітність Товариства з податку на прибуток підприємства за 2008 рік складену 27.01.2009. В іншій частині позову відмовлено.
Севастопольського апеляційного адміністративного суду постановою від 21.01.2010 судове рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасував та в цій частині у позові відмовив, в решті судове рішення першої інстанції залишив без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Як встановлено судам попередніх інстанцій, Товариство як юридична особа подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2008 рік, яку відповідач не визнав податковою звітністю з причин відсутності підпису головного бухгалтера у податкові декларації, який є відповідальною особою Товариства згідно з відомостями, що містяться в обліковій справі останнього.
Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.
У ході вирішення спору судами попередніх інстанцій було встановлено, що головний бухгалтер Товариства наказом від 15.03.2007 № 9 був звільнений з роботи.
Відмовляючи у задоволенні позову про протиправність дій заступника керівника Державної податкової інспекції щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік як податкової звітності та зобов'язання контролюючого органу прийняти податкову звітність Товариства з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, складену 27.01.2009, суд апеляційної інстанції виходив з того, що штатний розклад Товариства передбачає посаду головного бухгалтера, а змін до облікової картки відносно покладення обов'язків з ведення бухгалтерського обліку на керівника підприємства позивач не вносив.
Пунктом 7.9 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 № 80, передбачено, що відомості про відповідальних за податковий облік осіб юридичної особи чи відокремленого підрозділу - керівника та головного бухгалтера (бухгалтера, якщо для забезпечення ведення бухгалтерського обліку за штатом платника податків передбачена лише одна посада бухгалтера без створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером) вносяться чи змінюються органом державної податкової служби в Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі: реєстраційної заяви платника податків з поміткою "Зміни"; даних про таких осіб, що вказуються платником податків у податкових деклараціях, розрахунках, звітах, якщо таких даних достатньо для однозначної ідентифікації відповідальних осіб платника податків.
Як встановлено судом першої інстанції податковий розрахунок доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманих з них податку (Форма 1 ДФ) містить інформацію, що головний бухгалтер (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15.03.2007 звільнений з роботи.
Суд апеляційної інстанції наведеного змісту правового регулювання та обставин справи не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо результату розгляду спору.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій заступника керівника Державної податкової інспекції щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік як податкової звітності визнано та зобов'язання контролюючого органу прийняти податкову звітність Товариства з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, складену 27.01.2009., є законним.
Водночас слід зазначити, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови контролюючого органу прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника, а податкова декларація є поданою. Рішення суду сприяє належному відновленню порушених прав платника.
Однак при цьому необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити судове рішення першої інстанції у відповідній частині, визначивши момент подання спірної декларації Товариства датою її фактичного отримання Державною податковою інспекцією.
Також вирішуючи спір щодо письмового повідомлення відповідача про невизнання податкової декларації позивач податковою звітністю, суди не врахували, що таке повідомлення не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, тому не може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно з ч. 1 ст. 228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення у касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, установлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Враховуючи наведене постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - зміні, оскільки остання є помилковою лише в частині вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Редстаб" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі № 2а-3893/09/6/0170 скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2009 у справі № 2а-3893/09/6/0170 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Редстаб" задовольнити частково.
Визнати протиправними дії заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Веліколуга Романа Євгеновича щодо невизнання декларації з податку на прибуток підприємства -Товариства з обмеженою відповідальністю "Редстаб" за 2008 рік.
Визнати декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Редстаб" з податку на прибуток за 2008 рік такою, що подана 29.01.2009, із відображенням цих даних в особовій картці платника податку.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2009 у справі № 2а-3893/09/6/0170 в частині вирішення спору щодо повідомлення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 12.02.2009 скасувати із закриттям провадження в цій частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К Голубєва
А.О. Рибченко