"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/17480/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, -
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги за 2008 рік, як інваліду війни відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 20 листопада 2006 року, перебуває на обліку у відповідача та отримує щорічну разову грошову допомогу, як інвалід війни відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 вище вказаного Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу вище вказана допомога за 2008 рік була виплачена у квітні 2008 року у сумі -400 грн.
Підпунктом 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» було встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»інвалідам ІІ групи здійснюється у розмірі 400 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області щорічна грошова допомога до 5 травня за 2008 рік була виплачена позивачу в квітні 2008 в розмірі 400 грн., тобто до ухвалення рішення Конституційного Суду України.
На момент виникнення спірних правовідносин, а саме дату нарахування і виплату позивачеві органами праці та соціального захисту населення щорічної грошової допомоги, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були діючими.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначене, дії відповідача на час виплати позивачу передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» одноразової грошової допомоги у 2008 році були правомірними та узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
За правилами статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити.
Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: Т.О. Лиска
В.І. Бутенко
С.С. Пасічник