"29" листопада 2012 р. м. Київ К-40137/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1.)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010
у справі № 2-а-695/10/1070
за позовом СПД ОСОБА_1
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Броварська ОДПІ)
про скасування рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У квітні 2009 року СПД ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Броварської ОДПІ від 22.09.2008 № 9715/0002541701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з яким позивачеві визначено штраф у сумі 1 267 045,25 грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Постановою названого суду від 12.05.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, у позові відмовлено за необґрунтованістю.
На вказані судові акти СПД ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів приписам пункту 9 статті 9 названого Закону, статті 250 Господарського кодексу України та просить задовольнити позов, скасувавши оскаржувані рішення попередніх інстанцій.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Броварською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повнотти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СПД ОСОБА_1 за період з 01.10.2005 по 30.06.2008. За наслідками цієї перевірки складено акт від 12.09.2008 № 506/118/17-1/НОМЕР_1 та прийнято рішення від 22.09.2008 № 9715/0002541701, за яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1 267 045,25 грн. Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став факт реалізації позивачем хлібу та хлібобулочних виробів кінцевому споживачу у період з 01.11.2005 по 28.02.2006 на загальну суму 253 409,05 грн. без застосування РРО під час здійснення цих розрахункових операцій.
Відмовляючи у задоволенні цього позову, попередні судові інстанції послалися на пункт 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Невиконання наведеного законодавчого положення тягне застосування фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, як того вимагає пункт 1 статті 17 цього Закону.
При цьому суди відхилили як неспроможні посилання позивача на пункт 9 статті 9 названого Закону, за змістом якого реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства з огляду на те, що позивач, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, не належить до кола осіб, на яких поширюється ця норма.
Однак такий висновок є помилковим. Адже згідно зі статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Наведена норма кореспондується і з пунктом 1 статті 3 Закону, яким також встановлено, що обов'язок використовувати РРО поширюється виключно на суб'єктів підприємницької діяльності.
Таким чином, у пункті 9 статті 9 Закону під фізичними особами, звільненими від обов'язку використовувати РРО та розрахункові книжки, слід розуміти саме фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, позаяк інші фізичні особи (які не є суб'єктами господарювання) взагалі не підпадають під сферу дії цього Закону.
Крім того, суди не звернули увагу на те, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Присікальний характер цього строку означає неможливість притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності поза його межами.
У розглядуваному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, продаж товарів без застосування РРО здійснювався позивачем у період з 01.11.2005 по 28.02.2006, тоді як оспорювану суму штрафу застосовано до СПД ОСОБА_1 лише 22.09.2008, тобто після спливу зазначеного строку.
Наведене також виключає законність оспорюваного акта індивідуальної дії.
З огляду на те, що обставини даної справи з достатньою повнотою були встановлені судовими інстанціями, однак цим обставинам було надано невірну юридичну оцінку, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 у справі № 2-а-695/10/1070 скасувати.
3. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 22.09.2008 № 9715/0002541701.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко