Ухвала від 22.11.2012 по справі К/9991/91400/11-С

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/91400/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Васильченко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2010 рік, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 21 березня 2011 року позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області протиправними та зобов'язано здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період: з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1V від 18 листопада 2004 року з врахуванням виплачених сум за цей період; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 21 березня 2011 року скасовано; позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області протиправними та зобов'язано здійснити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 10 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично здійснених виплат; позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 09.09.2010 року -залишено без розгляду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області та відноситься до соціальної групи дітей війни.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги, виходили з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням положень статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, із посиланням на неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що позивач має право на зазначене підвищення за період з 10 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в іншій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до частини четвертої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З ухваленням Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційними положень Закону України про Державний бюджет України на 2008 рік ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

З урахуванням викладеного, на момент виникнення спірних правовідносин стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє в редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" прикінцеві положення пункту 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено певним змістом, яким, серед іншого, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Дана постанова набрала чинності 23.07.2011.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на обгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо обмеження кінцевого періоду виплати допомоги у розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", датою набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745.

Так само, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині застосування статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при обчисленні надбавки до пенсії, встановленої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Так, положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій неповажність причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вказує на обгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

Попередній документ
27865502
Наступний документ
27865504
Інформація про рішення:
№ рішення: 27865503
№ справи: К/9991/91400/11-С
Дата рішення: 22.11.2012
Дата публікації: 07.12.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: