ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
місто Київ
05 січня 2012 року Справа №2а-4192/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
суддів:Донця В.А.,
Костенка Д.А.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві в порядку письмового провадження справу
за позовною заявою ОСОБА_4
доДержавної виконавчої служби України
провизнання незаконним локального нормативного акту
ОСОБА_4 (далі -ОСОБА_4, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -Департамент ДВС), правонаступником якого є Державна виконавча служба України, (далі -ДВС України, відповідач), в якій просить:
- «…Визнати незаконним локальний акт нормативного характеру -постанову Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби від 10 лютого 2010 року за №25-1/17, як такий, що відповідає нормам діючого законодавства.
- …Зобов'язати Відповідача скасувати постанову від 10 лютого 2010 року за №25-1/17;
- …Судові витрати, які складаються з 750грн. на юридичну допомогу та сплати 3,40грн. державного мита покласти на відповідача…».
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила наступне.
19 жовтня 2010 року Ленінським районним судом міста Луганська винесено рішення у справі №2а-2128/09 за позовом ОСОБА_4 до ВАТ КБ «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»«Луганське регіональне управління», після набрання чинності якого ОСОБА_4 було видано 4 виконавчі листи:
- про стягнення з ВАТ КБ «Надра»в особі Луганської філії на користь ОСОБА_4 інфляційних витрат в сумі 2768грн. 66коп.,
- про зобов'язання ВАТ КБ «Надра»в особі Луганської філії повернути ОСОБА_4 банківський внесок у розмірі 70000грн. у валюті внеску,
- стягнути з ВАТ КБ «Надра»в особі Луганської філії на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати на оплату правової допомоги в сумі 500грн.,
- стягнути з ВАТ КБ «Надра»в особі Луганської філії на користь ОСОБА_4 3% річних від простроченої суми видачі банківського внеску - у розмірі 1254грн. 25коп.
Вказані виконавчі документи було здано позивачем на примусове виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.
Однак, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції не було прийнято дані виконавчі листи до виконання та не було винесено постанов про відкриття виконавчих проваджень, а в порушення вимог чинного законодавства, як вважає позивач, було направлено виконавчі листи для примусового їх виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Передачу виконавчих листів здійснено на підставі постанови Заступника Міністра юстиції України -директора Департаменту ДВС Стадника Г.В. від 10 лютого 2010 року №25-1/17, яким, як вказує позивач, при винесенні вказаної постанови перевищено службові повноваження з огляду на відсутність у Законі України «Про виконавче провадження»затвердження права директора Департаменту ДВС на зобов'язання будь-якого відділу державної виконавчої служби передавати виконавче провадження до іншого відділу виконавчої служби. Позивач посилається, що зазначеним їй завдано шкоду у розмірі 70000 грн.
ДВС України стосовно задоволення заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що посадові особи відповідача діяли на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством.
Ухвалою суду від 12 грудня 2011 року, зокрема, задовольнивши клопотання сторін, суд призначив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади повинні діяти в межах своєї компетенції та згідно з Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Так, згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження»вiд 21 квітня 1999 року №606-XIV (з урахуванням змін на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон України №606-XIV) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Водночас, примусове виконання рішень здійснювали державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Статтею 1 Закону України №606-XIV передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно зі статтею 5 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначені Законом України №606-ХІV. Так, судові рішення підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із статтею 20-1 Закону №606-ХІV, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень:
1) за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади;
2) за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.
На підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень:
1) за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади;
2) за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.
В установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 49 Закону №606-ХІV, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
З метою реалізації вимог цієї статті Департаментом ДВС формуються відповідні бази даних про відкриття виконавчих проваджень у підрозділах державної виконавчої служби.
Судом досліджено, що для затвердження порядку передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу виконавчої служби до іншого органу виконавчої служби або до виконавчої групи Міністерством юстиції України видано Наказ від 17 травня 2004 року №38/5, зареєстрований за номером №625/9224.
Частиною 2 даного Наказу затверджено положення по організації передачі матеріалів виконавчого провадження.
Передача виконавчих проваджень на виконання здійснювалась до Департаменту ДВС, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту ДВС щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС.
Посадова особа про передачу матеріалів виконавчого провадження виносить вмотивовану постанову. У постанові зазначаються обставини, які обумовили передачу виконавчого провадження, визначаються особи, на яких покладаються обов'язки щодо передачі та прийняття матеріалів виконавчого провадження, встановлюються спосіб та строки передачі та зазначається, у якій частині рішення виконане до моменту його передачі.
Державний виконавець зобов'язаний передати матеріали виконавчого провадження у спосіб та строки, зазначені в постанові чи письмовому дорученні начальника органу ДВС.
Частиною 4 Наказу передбачено підстави для передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого. Зокрема, однією з підстав зазначено випадок, коли виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох органах ДВС, у тому числі за наявності письмової заяви стягувача.
Судом досліджено, що на час надання позивачем чотирьох виконавчих листів для примусового виконання до Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції на виконанні у Жовтневому ВДВС Луганського міського управління юстиції вже знаходилось на виконанні виконавче провадження про стягнення з ВАТ КБ «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Луганське регіональне управління коштів на загальну суму 41257,76грн., та у Ленінському ВДВС Луганського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження, до складу якого входить 4 виконавчих провадження про стягнення з ВАТ КБ «Надра»в особі філії ВАТ КБ «Надра»Луганське регіональне управління коштів на загальну суму 75547,52євро та 111743,75 грн., та у Департаменті ДВС знаходилось 4 виконавчих провадження про стягнення коштів із зазначеного боржника.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Заступник Міністра юстиції України, видаючи оскаржувану постанову, діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому правові підстави для задоволення позову ОСОБА_4 відсутні.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 лютого 2010 року №25-1/17.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя(підпис)О.В. Пісоцька
Судді: (підпис)В.А. Донець
(підпис)Д.А. Костенко
З оригіналом згідно.