ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 листопада 2012 року № 2а-8131/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Медіта»
доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000171705/3474 від 27.02.2012,
Приватне підприємство «Медіта»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000171705/3474 від 27.02.2012, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1733,55 грн. та застосовано штрафні санкції (фінансові) санкції в розмірі 220,53 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскільки підприємство не використовувало працю найманих працівників, а управління підприємством здійснювалось єдиним власником підприємства ОСОБА_1, яка взяла на себе обов'язки директора, про що є рішення від 22.07.2008, у зв'язку з чим нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з власника, а не з найманого працівника є протиправним, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахуванням всіх обставин.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на те, що відповідач в судове засідання 05.09.2012 не з'явився та з урахуванням вимог ст.ст.41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.
30.01.2011 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) проведено фактичну перевірку дотримання Приватним підприємством «Медіта»(далі -позивач) щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складено акт №964 від 15.02.2012, згідно висновків якого встановлено порушення п.168.1 ст. 168 та п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2011 рік донараховано податку на доходи фізичних осіб на суму 1733,55 грн.
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень стало те, що ОСОБА_1 є працівником та директором підприємства з 22.07.2008, у зв'язку з чим вона зобов'язана виконувати роботу та отримувати заробітну плату, з якої нараховується та утримується податок.
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000171705/3474 від 27.02.2012, яким донараховано податкове зобов'язання позивачу з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1733,55 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 220,53 грн.
За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Податковим кодексом України податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків. Усі відносини, пов'язані зі встановленням та сплатою загальнодержавних податків, врегульовано у Податковому кодексі України (далі -ПК України).
Так, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), на підставі пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України включаються загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який підлягає оподаткуванню відповідно до вимог ст.ст. 167, 168 цього Кодексу.
Згідно пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України працівник це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
За приписами ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір, особливою формою якого є контракт, - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Отже дохід фізичної особи оподатковується, по-перше, за умови наявності у неї трудових відносин з підприємством, по-друге, цій особі нараховується заробітна плата.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є власником (засновником) Приватного підприємства «Медіта», фізичною особою, яка брала участь у створенні підприємства.
Разом з тим, наявна в матеріалах справи копія трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 свідчить про те, що вона в трудових відносинах з Приватним підприємством «Медіта»не перебуває, тобто не є його найманим працівником.
Зокрема, ОСОБА_1 22.07.2008 прийняла письмове рішення про покладення на себе обов'язків директора підприємства з 22.07.2008, з якого не вбачається зобов'язання з призначення їй заробітної плати.
Викладені факти в акті перевірки свідчать про відсутність здійснюваних нарахувань заробітної плати ОСОБА_1 та отримання нею доходу у вигляді заробітної плати.
А отже, враховуючи встановлені судом факти, приписи пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, відсутність оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати у найманих працівників, а також приймаючи до уваги, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПК України податки та збори, платником яких вона є, відсутні і законні підстави для нарахування податку з доходів найманих працівників.
З цього приводу слід відзначити, що за таким саме принципом оподатковується і дохід фізичної особи - підприємця, яка в свою чергу є фізичною особою, однак, виходячи з її організаційно-правового статусу підприємця, за вимогами пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 її дохід, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу не оподатковується податком з доходів найманих працівників.
Суд, також, наголошує на тому, що згідно з ч. 1-4 ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
З огляду на зміст викладених норм випливає висновок, що власник законодавчо наділений правом безпосереднього управління та керівництва підприємством та його господарською діяльністю, без укладення трудового договору з самим собою, у зв'язку з чим твердження відповідача щодо обов'язковості отримання заробітної плати ОСОБА_1 є хибними, необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права, у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні даного спору, враховуючи зміст ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення усім вищезазначеним вимогам, дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного підприємства «Медіта»задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000171705/3474 від 27.02.2012.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Н.М. Клименчук