Категорія №5.2.2
Іменем України
05 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7296/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.
при секретарі Житній Ю.С.
в присутності сторін: від позивача - Мерзлякової М.В.;
від відповідача 1 - Остапець Д.В.,
від відповідача 2 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Начальника сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2012 № 702020001/2012/000277/1, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 22.03.2012 № 702020001/2/00055 та визнання протиправними дій, -
21 вересня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» (далі - ПАТ «Алчевськкокс», позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці (далі - відповідач 1), Начальника сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича (далі - відповідач 2) в якому просив:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів від 22.03.2012 № 702020001/2012/000277/1.
2. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.03.2012 № 702020001/2/00055.
3. Визнати протиправними дії Начальника сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича щодо висування вимоги від 14.03.2012 про надання позивачем договору з третіми особами на закупівлю товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №86-МТ/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в лютому 2012 року на умовах DАF UA станція Тополі (ІНКОТЕРМС 2000) було ввезено вантаж: вугілля марки «КС». Товар надійшов для митного оформлення на Луганську митницю за періодичною митною декларацією від 08.02.2012 №702020001/2012/000799 в якій, згідно контракту №86-МТ/2011, позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту - 181 долар США за одну тону та надано необхідний пакет документів.
14 березня 2012 року начальник сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостін Микола Миколайович висунув позивачу вимогу про надання: банківських документів, що підтверджують оплату продукції згідно умов договору; договору на закупівлю товару з третіми особами; витягів з журналів, зазначених у висновку УПЗЕ, стосовно ціни товару.
22 березня 2012 року відповідачем 2 було прийняте рішення №702020001/2012/000277/1 до ВМД №702020001/2012/0002213, згідно з яким митна вартість визначена за 6 методом із розрахунку 210 дол. США/тн., у зв'язку з ненаданням зовнішньоекономічного договору на закупівлю товару з третіми особами; документів, підтверджуючих сплату за товар згідно умов зовнішньоекономічного договору та враховуючи цінову інформацію яка міститься у міног органу».
Того ж дня, Луганська митниця карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2/00055 відмовила позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2012/000277/1 від 22.03.2012) згідно МКУ від 11.07.02 №92-ІУ (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766».
Позивач не згоден з прийнятим рішенням та вважає, що дії митного органу не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару та самостійного визначення митної вартості. Крім того зазначив, що ПАТ «Алчевськкокс» було надано весь необхідний пакет документів для митного оформлення товару, передбачений ст.7 Порядку декларування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник Луганської митниці у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до матеріалів справи письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.72-78), у яких зазначив, що митний орган згідно ст.265 Митного кодексу України здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. При опрацюванні наданих декларантом документів з'ясовано, що згідно контракту від 30.06.2011 №86-МТ/2011 між фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) та ПАТ «Алчевськкокс», додатку від 11.01.2012 №9 до контракту товар «Вугільний концентрат марки «КС» ввезений на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, контрактна вартість товару складає 181 дол.США/тн. на умовах поставки DАF-Тополі (кордон України). Згідно п.1 додатку від 11.01.2012 №9 до контракту передбачано 100% сплата за поставлений товар на протязі 30 діб від дати відвантаження, тобто на момент подання ВМД повинна бути здійснена оплата за товар у розмірі 2616816,55 дол.США. Разом з пакетом документів в якості підтвердження заявленої митної вартості декларантом були надані: комерційні інвойси; копія експортної ВМД з зазначенням ціни товару на умовах DAF-Соловей 178 дол.США/тн.; висновок Укрпромзовнішекспертизи від 07.03.2012 №866 згідно якого рівень цін становить 165-210 дол.США/тн. Платіжних документів підтверджуючих оплату товару надано не було. Відповідно до залізничних накладних оплату за транспортування по території Російскої Федерації здійснює фірма ООО «Транспортная компанія», при цьому відповідно до гр.11 вагони не належать перевізнику, а є власністю фірми «Новотранс». Оскільки контрактом визначено виключно умови поставки, проте не визначено, на яких саме умовах сформована ціна, та не надано всіх необхідних документів, у тому числі на оплату товару, винікло питання щодо запиту додаткових документів для проведення обчислення митної вартості. Додатково запитаних митним органом договору на закупівлю товару з третіми особами та банківських документів на підтвердження оплати товару у повному обсязі позивачем надано не було, у зв'язку з чим митний орган не має можливості здійснити перевірку повноти включення до митної вартості всіх складових, передбачених статтею 267 Митного кодексу України та застосувати метод визначення митної вартості за ціною товарів, що імпортуються, тобто визначити митну вартість за 1 методом. Визначення митної вартості за 2 та 3 методом не було можливим у зв'язку з відсутністю інформації про ціни угоди ідентичних та подібних товарів у митного органу та декларанта. Застосування 4 та 5 методів визначення митної вартості не було можливо у зв'язку з ненаданням декларантом необхідної інформації для їх застосування. У зв'язку з чим, за результатами проведеної консультації з декларантом митну вартість товару було визначено за 6 методом із розрахунку 210 дол.США/тн. на підставі інформації про ціну угод ідентичного за маркою, призначенням та подібним за якісними показниками вугілля, оформленого по митній системі найближчим часом. Після цього 22.03.2012 ПАТ «Алчевськкокс» була оформлена ВМД № 702020001/2012/002538. Вважав рішення про визначення митної вартості від 22.03.2012 правомірним та обґрунтованим, тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Другий відповідач - Начальник сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостін Микола Миколайович, у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника першого відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та фірмою «MIR Trade AG» (Швейцарія) 30 червня 2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №86-МТ/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в лютому 2012 року на умовах DАF UA станція Тополі (Інкотермс 2000) було ввезено вантаж - вугільний концентрат марки «КС» (а.с. 17-27).
Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю за періодичною митною декларацією №702020001/2012/000799 (а.с.27). На підставі контракту №86-МТ/2011 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2012/002213) за ціною договору, а саме 181 долар США за одну тону, та надано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 і пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, за винятком банківських платіжних документів, що підтверджують вартість товару.
У декларації митної вартості від 14.03.2012 № 702020001/2012/0002213 митним органом, на виконання п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження заявленої митної вартості зобов'язано позивача надати: банковськи документи підтверджуючі факт оплати за товар згідно умов контракту, договір з третіми особами на закупівлю товару та витяги з журналів зазначених у висновку УПЗЕ стосовно ціни товару згідно строків відвантаження (а.с.102-104).
Як свідчить напис від 22.03.2012 на зворотньому боці декларації митної вартості, на вимогу відповідача, декларантом позивача були надані лист ПАТ «Алчевськкокс» від 21.02.2012 №003-0510 щодо використання вугільних концентратів в якості отощаючого компонента або добавок (а.с.127), витяги із журналів «Рынки угля» №2(43) за лютий 2012 року та «Новости рынков угля» від 06.02.2012 №6(134) (а.с.128-131), та повідомлено про відсутність можливости надати: банковськи документи на підтвердження факту оплати, договору з третіми особами на закупівлю товару та витягів з журналів зазначених у висновку «Укрпромзовнішекспертізи» (а.с.104).
Тогож дня, начальником сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостіним М.М. було проведено консультацію з представником декларанта щодо неможливості застосування перщого методу визначення митної вартості у зв'язку з ненаданням позивачем основних та додаткових документів. При цьому відповідач 2 зазначив про неможливість застосування другого та третього методів, у зв'язку з відсутністю відповідної інформації у митного органу та декларанта, а четвертого та п'ятого, у зв'язку з неподанням декларантом відповідної інформації. Тобто, посадова особа митниці в процессі консультацій з представником позивача послідовно пояснила причини незастосування перших п'яти методів визначення митної вартості та підстави для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості (а.с.104).
22 березня 2012 року Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №702020001/2012/000277/1, згідно з яким митним органом визначено вартість товару за шостим методом із розрахунку 210 доларів США за одну тону на підставі інформації про ціну угод ідентичного за маркою, призначенням та подібним за якісними показниками вугілля, оформленого по мітній системі найближчим часом (ВМД типу ІМ 40 від 16.03.2012 № 110010000/2012/1894, від 20.03.2012 № 110010000/2012/1971, від 20.03.2012 № 110010000/2012/1977) (а.с.15, 15 зворотній бік), а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00055, у якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята у зв'язку із проведенням митної оцінки (рішення про визначення митної вартості від 22.03.2012 №702020001/2012/000277/1) згідно МКУ та Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 (а.с.16).
Щодо встановлених фактичних обставин справи спору між сторонами не має. Спір полягає у правомірності визначення митним органом вартості товару за шостим методом, при наявності тих документів, які були надані позивачем при митному оформлені, у тому числі і додаткових документів.
Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень митного органу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч.1 ст.260 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (ч.2 ст. 262 Митного кодексу України).
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п.11 Порядку №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надавати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку №1766. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Як встановлено в судовому засіданні, вугільний концентрат марки «КС» за контрактом від 30 червня 2011 року №86-МТ/2011 надійшов на митну територію України у лютому 2012 року. При цьому, у періодичній митній декларації від 08.02.2012 № 702020001/2012/000799 відправником вугільного концентрату зазначено фірму «MIR Trade AG» (Швейцарія), а у декларації від 15.02.2012 №702020001/2012/002213 відправник - ТОВ ЗФ «Анжерская» (Російська Федерація, м.Кемерово). Вказане підтверджує що вугільний концентрат марки «КС», ввезений на територію України за непрямим договором купівлі-продажу.
Крім того, відповідно до залізничних накладних оплату за транспортування по території Російскої Федерації здійснює фірма ООО Транспортная компанія «Новотранс» (графа 4) при цьому вагони не належать перевізнику, а є власністю ООО «Новотранс» Приват вагон (графа 11) (а.с.96, 100) та ООО «КУЗБАССЛИЗИНГ» (графа 11) (а.с.98).
Згідно з ціновою інформаціею, яку мав митний орган на час митного оформлення позивачем декларації від 14.03.2012 №702020001/2012/002213, рівень цін на вугілля марки «КС» ідентичного за маркою, призначенням та подібного за якісними показниками, оформленого по митній системі найближчим часом становить 210 доларів США за одну тону (ВМД типу ІМ 40 від 16.03.2012 №110010000/2012/1894, від 20.03.2012 №110010000/2012/1971, від 20.03.2012 №110010000/2012/1977) (а.с.15, 15 зворотній бік).
Також, відповідно до умов п.2 Додатку від 11.01.2012 №9 до контракту від 30 червня 2011 року №86-МТ/2011, в якиму визначено ціну товару 181 долар США за одну тону, позивач був зобов'язаний провести оплату за кожну партію Товару в продовж 30 днів з дати отгрузки. Однак на час митного оформлення товару, як і на час розгляду адміністративної справи, платіжних документів на підтвердження оплати товару представником декларанта відповідачу надано не було, як і доказів зміни умов контракту щодо оплати товару, що не відповідає п.7 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766.
Таким чином, у митного органу обґрунтовано виникли сумніви щодо розміру митної вартості товару, зазначеного у декларації від 14.03.2012 №702020001/2012/002213, а саме 181 дол. США за одну тону, що в свою чергу надавало право відповідачу в межах спірних правовідносин заявити вимогу про витребовування додаткових документів.
Згідно п.13 Порядку №1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п.11 цього Порядку №1766, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
За п.14 Порядку №1766 якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Таким чином, витребовування додаткових документів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України, відповідає компетенції Відповідача, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним своїх владних управлінських функцій, в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару.
Наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за № 669/16685, затверджений Порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (Порядок №602).
За п.п. 1.2, 1.3, 1.4 п. 1 р. 2 Порядку №602 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється, у тому числі, шляхом: перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком №1766; перевірки дотримання вимог щодо оформлення документів відповідно до п.12 Порядку №1766; контролю правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості.
Згідно з п.7 Порядку №602 якщо за результатами контролю митної вартості вона не може бути визначена з використанням методу за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України, посадовою особою, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, виконуються заходи, передбачені ч.3-7 ст. 266 Митного кодексу України.
Згідно зі ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
В спірному рішенні про визначення митної вартості зазначено про те, що ціна на вугілля марки КС була визначена митним органом за шостим (резервним) методом, з урахованням наданих декларантом для митного оформлення документів, додаткових документів та ненадання: зовнішньоекономічного договору на закупівлю товару з третіми особами, документів підтверджуючих сплату за товар згідно умов зовнішньоекономічного договору, за результатами проведеної консультації з декларантом позивача згідно з вимогами ст.266, 270 Митного кодексу України із розрахунку 210 доларів США за одну тону, на підставі інформації про ціну угод ідентичного за маркою, призначенням, та подібним за якісними показниками вугілля, оформленого по митній системі найближчим часом (ВМД типу ІМ 40 від 16.03.2012 №110010000/2012/1894, від 20.03.2012 №110010000/2012/1971, від 20.03.2012 №110010000/2012/1977) що відповідає вимогам законодавства.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що представник позивача під час судового розгляду справи не заперечував проти того, що на час митного оформлення вугільного концентрату марки КС платіжні документи на підтвердження оплати товару були відсутні, а додаткова угода якаб змінивула умови контракту щодо оплати товару не укладалась.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Луганська митниця при прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів від 22.03.2012 № 702020001/2012/000277/1 та при складанні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.03.2012 № 702020001/2/00055 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України та законами з питань митної справи.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій Начальника сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича щодо висування вимоги від 14.03.2012 про надання позивачем договору з третіми особами на закупівлю товару, суд зазначає, що витребовування додаткових документів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України, відповідає компетенції відповідача 2, як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним своїх владних управлінських функцій, в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, тому позовна вимога не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» визнаються судом необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.
Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05 листопада 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 листопада 2012 року, про що згідно вимог ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Начальника сектору митного оформлення митного поста «Алчевськ» Луганської митниці Савостіна Миколи Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2012 № 702020001/2012/000277/1, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації від 22.03.2012 № 702020001/2/00055 та визнання протиправними дій відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 12 листопада 2012 року.
Суддя Д.О. Яковлев