19 листопада 2012 року 15:40 Справа № 0870/9825/12
м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників
позивача: Маркової Н.В.
відповідача: Фролова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя
до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області
про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії
16 жовтня 2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач або Фонд) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом (відповідно до уточнених позовних вимог) до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області (далі - відповідач або ВДВС Запорізького РУЮ), в якій просить суд: скасувати постанову Державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинти А.О. від 03.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язати Державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинту А.О. здійснити заходи примусового виконання виконавчого листа № 2а-7175/09/0870 від 08.02.2011 про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№99)» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі недоїмки в розмірі 194 886 грн. 22 коп. та пені в розмірі 31 740 грн. 17 коп.
В зв'язку з тим, що адміністративний позов було подано з порушенням вимог, встановлених ст.106 КАС України, ухвалою від 18 жовтня 2012 року суд зобов'язав позивача усунути недоліки в адміністративному позові в строк до 07 листопада 2012 року.
Позивач усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі від 11.10.2012..
Ухвалою суду від 08 листопада 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 15 листопада 2012 року.
13 листопада 2012 року від позивача до канцелярії суду надійшла заява (вх.№48495) про зміну позовних вимог, відповідно до якої Фонд просить суд:
1. Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області Плачинти А.О. від 30.10.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
2. Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області Плачинту А.О. здійснити заходи примусового виконання виконавчого листа № 2а-7175/09/0870 від 08.02.2011 про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№99)» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі недоїмки в розмірі 194 886 грн. 22 коп. та пені в розмірі 31 740 грн. 17 коп.
В обґрунтування наданої заяви позивач зазначив, що 08.11.2012р. Фондом було отримано супровідний лист та постанову в.о. начальника ВДВС Запорізького РУЮ Брєй О.В. від 30.10.2012 р. ВП № 34319832 про скасування постанови державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинти А.О. від 03.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того, Фондом 08.11.2012 р. також отримано супровідний лист та нову постанову державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинти А.О. від 30.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Заява прийнята судом до розгляду, позов розглядається відповідно до змінених позовних вимог.
Розгляд справи відкладався до 19 листопада 2012 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, вважає, що укладення графіку погашення заборгованості зі сплати страхових внесків з боржником - ДП «Підприємство Біленківська виправна колонія управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» (№99) не є перешкодою для проведення виконавчих дій у розумінні п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», а отже оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена не обґрунтовано.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив. Вважає, що наявність укладеного графіку погашення заборгованості зі сплати страхових внесків між стягувачем та боржником перешкоджає проведенню виконавчих дій, оскільки, в графіку зазначені конкретні строки погашення заборгованості, а проведення виконавчих дій та стягнення заборгованості порушить строки самостійно узгоджені між позивачем та боржником.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 19.11.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 березня 2012 року по справі №2а-7175/09/0870 позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Запоріжжя були задоволені. Стягнуто з Державного підприємства «Підприємство Біленьківській виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі недоїмку по страхових внесках у сумі 194 886грн. 22 коп. та пені у розмірі 31 740грн. 17 коп.
Вказана постанова набрала законної сили - 03 вересня 2010 року.
На примусове виконання постанови суду видано виконавчий лист по справі 2а-7175/09/0870 про стягнення з Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№99)» на користь відділення Фонду недоїмки у сумі 194 886 грн. 22 коп. та пені в розмірі 31 740 грн. 17 коп.
12 вересня 2012 року, Фондом вказаний виконавчий лист направлено до ВДВС Запорізького РУЮ.
Постановою державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинтою А.О. від 19.09.2012 за даним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № ВП №34319832.
24 вересня 2012 року листом за № 10/4229/9 Боржник звернувся до Фонду з проханням, розглянути та узгодити графік погашення заборгованості зі сплати страхових внесків, враховуючи тяжке матеріальне становище Боржника. Частину заборгованості зі сплати недоїмки в розмірі 24 322 грн. 56 коп. Боржником було сплачено добровільно.
Фондом графік погашення заборгованості зі сплати страхових внесків було узгоджено.
28 вересня 2012 року, листом № 04/3500 Фонд повідомив державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинту А.О. про часткове самостійне виконання Боржником рішення, та про узгодження графіку погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.
08 жовтня 2012 року (відповідно до вхідного штампу за №6227) Фондом було отримано виконавчий лист № 2а-7175/09/0870 від 08.02.2011р. та постанову державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинти А.О. від 03.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Відповідно до постанови державним виконавцем встановлено, що графік погашення заборгованості зі сплати страхових внесків є перешкодою провадження виконавчих дій, тому на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу.
30 жовтня 2012 року постановою в.о. начальника ВДВС Запорізького РУЮ Брєй О.В. по ВП № 34319832 скасовано постанову державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинти А.О. від 03.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Скасовуючи постанову державного виконавця Плачинти А.О., в.о. начальника ВДВС Запорізького РУЮ Брєй О.В. у своїй постанові зазначив, що підчас винесення постанови від 03.10.2012р. державним виконавцем Плачинтою А.О. допущено недоліки.
Також, 30 жовтня 2012 року державним виконавцем ВДВС Запорізького РУЮ Плачинтою А.О. прийнято постанову по ВП № 34319832 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
У вказаній постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві зазначається, що графік погашення заборгованості зі сплати страхових внесків є перешкодою провадження виконавчих дій, тому на підставі п. 4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу.
Розглянувши наданні документи та заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних обставин.
Що стосується вимоги позивача, про скасування постанови від 30.10.2012р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, то вказана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволнню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» №202/98-ВР від 24.03.1998 (зі змінами та доповненнями), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями)).
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом (абз. 2 ч.2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Приписи зазначеної норми були виконані позивачем 28 вересня 2012 року коли листом № 04/3500 Фонд повідомив державного виконавця ВДВС Запорізького РУЮ Плачинту А.О. про часткове самостійне виконання Боржником рішення, та про узгодження графіку погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.
При винесені оскаржуваної постанови від 30.10.2012 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, відповідач посилався на п. 4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначав, що графік погашення заборгованості зі сплати страхових внесків є перешкодою провадження виконавчих дій.
Пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Отже, вказана стаття містить обов'язкову вимогу перед поверненням виконавчого документу стягувану це - перешкоджання провадженню виконавчих дій незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Як свідчать надані сторонами документи та відомості до Фонду не надходили повідомлення від державного виконавця про те, що графік погашення заборгованості є перешкодою провадження виконавчих дій. Також, від державного виконавця не надходило попередження про повернення виконавчого документу.
Проти вказаних фактів представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.
Також, відповідно частини 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.
У суду відсутні відомості щодо складання зазначеного акту, хоча відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, саме відповідач повинен надавати всі наявні у нього документи та докази на обґрунтування винесеного ним рішення.
В судовому засіданні представник відповідача не пояснив яким чином графік погашення заборгованості може перешкоджати провадженню виконавчих дій.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити заходи примусового виконання виконавчого листа № 2а-7175/09/0870 від 08.02.2011, то в цій вимозі слід відмовити, в зв'язку з наступним.
У разі скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувану, виконавче провадження продовжується з тієї стадії на якій було до винесення зазначеної постанови.
Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує обов'язки державного виконавця.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Тобто, подальші дії державного виконавця з примусового виконання рішення суду та порядок їх виконання, визначений нормами Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012 та іншими нормативними актами, які регламентують порядок проведення виконавчих дій.
Крім того, суд вважає, що вказана вимога є передчасної з огляду на слідуючі обставини.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випивають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються із нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Водночас п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
В свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбудеться припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватися таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.
При цьому оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
В даному випадку ще не відбулись дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (відповідача), які б порушували права чи охоронювані Законом інтереси позивача.
У разі якщо передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії по примусовому виконанню рішення вчинені не будуть, позивач може звернутися з відповідним позовом до суду.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя задовольнити частково.
2. Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.10.2012 по виконавчому провадженню №34319832.
3.В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П. Бойченко