"27" листопада 2012 р. Справа № 5023/1501/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників:
позивача -Зубар О.М. (дов. №27 від 11.01.2012 р.)
1-ої 3-ої особи -не з'явився
2-ої 3-ої особи -не з'явився
відповідача - Новохацька Н.Є. (дов. б/н від 09.04.2012 р.)
3-ої особи -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3324Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 11 червня 2012 року у справі
за позовом Державного підприємства "Куп'янське лісове господарство", м. Куп'янськ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
1. Борівська селищна рада Борівського району Харківської області, смт. Борова
2. Борівська районна державна адміністрація Харківської області, смт. Борова
до Приватного підприємства "Золота нива - 1", с. Забавне
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Комунальне підприємство "Борівська рятувально-водолазна станція", смт. Борова
про вилучення земельної ділянки,
Позивач, ДП "Куп'янське лісове господарство", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив вилучити у ПП "Золота нива - 1" з незаконного користування лісову ділянку площею 0,4 га в кварталі 60 виділ 10 Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" і зобов'язати його звільнити вказану ділянку і передати її по двосторонньому акту прийому-передачі позивачу як постійному лісокористувачу; судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11 червня 2012 року у справі №5023/1501/12 (суддя Бринцев О.В.) в позові відмовлено повністю.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що він у відповідності зі ст. 17 Лісового кодексу України є постійним користувачем лісами на землях державної власності для ведення лісового господарства на території Великобурлуцького, Дворічанського, Куп'янського, Борівського та частково Шевченківського районів Харківської області, як спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство, яке створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 559,00 грн.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд всебічно та повно з'ясував всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, що мали юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, правильно визначив та застосував норми матеріального та процесуального права, і на їх підставі прийняв обґрунтоване і законне рішення. Зокрема зазначає, що згідно відомостей наданих Державним земельним кадастром спірна земельна ділянка не знаходиться у постійному користуванні позивача, не належить до категорії земель державного лісового фонду, не відноситься до земель КП "Куп'янське лісове господарство", а обліковується як землі житлової та громадської забудови. Просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Треті особи вимоги ухвали від 02.11.2012 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали, своїх представників в судове засідання не направили, про причини нез'явлення суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці державною лісовою охороною Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" законності користування юридичними та фізичними особами землями державного лісового фонду було виявлено факт незаконного, без спеціального дозволу користування невідомими особами земельної ділянки державного лісового фонду в кварталі 60 виділ 10 Борівського лісництва ДП "Куп'янський лісгосп" площею 0,4 га.
Згідно акту огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 29.11.2011 р. на спірній ділянці знаходиться капітальна двоповерхова цегляна будівля колишньої рятувальної станції і пірс для катерів (т.1 а.с.15).
Позивач листом № 07-25/438 від 19.04.2011 р. звернувся до Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області з проханням встановити осіб, які незаконно займають вказану спірну ділянку (т.1 а.с.13).
Начальник Борівського РВ ГУМВС України в Харківській області листом №2541 від 20.05.2011 р. повідомив, що в межах державного лісового Червонооскільського водосховища, в кварталі № 60, виділ 10, Борівського лісництва, знаходиться приміщення Борівської водолазно-рятувальної станції, яке раніше знаходилось на території Борівської селищної ради, в жовтні місяці 2010 року, зазначену будівлю було продано агрофірмі "Золота Нива" (т.1 а.с.14).
Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2010 р. між Борівською селищною радою (продавець) та ПП "Золота Нива" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - "Борівська рятувально-водолазна станція", який розташовується за адресою: Харківська область, Борівський район, с/щ рада Борівська, на земельній ділянці площею 0,4 га, яка окремо виділена. Договір зареєстрований в реєстрі за №2546 (т.1 а.с.25-29).
Відповідно до п.1.1 договору об'єкт продажу, розташований на земельній ділянці площею - 0,4 га, згідно довідки, виданої відділом Держкомзему у Борівському районі Харківської області від 07 вересня 2010 року за № 01-31/1984, кадастровий номер 6321055100:13:001:0003, на підставі довідки, виданої Відділом Держкомзему у Борівському районі Харківської області від 05 серпня 2010 року за №01-34/1983.
В 2011 році Борівська селищна рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ПП "Золота Нива" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010 р. за №2546.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2011 р. у справі № 5023/6394/11 позовні вимоги задоволено (т.1 а.с.122-129).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. у справі № 5023/6394/11, що набрала законної сили, рішення господарського суду від 05.10.2011 р. скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.130-137).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, на момент проведення перевірки відповідача він є власником цілісного майнового комплексу, розташованого на спірній земельній ділянці.
Згідно до ст. 28 Лісового кодексу України, яка регламентує повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, до компетенції значеного органу, зокрема, належить ведення лісовпорядкування та ведення державного лісового кадастру.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
Згідно зі ст. 49 Лісового кодексу України державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру.
Відповідно до ст. 52 Лісового кодексу України документація державного лісового кадастру ведеться на основі державного земельного кадастру.
З листа відділу Держкомзему у Борівському районі від 19.05.2012 р. за №01-31/294 вбачається, що земельна ділянка Борівської рятувально-водолазної станції (кадастровий номер 6321055100:13:001:0003) не відноситься до земель ДП "Куп'янське лісове господарство", а обліковується як землі житлової та громадської забудови (т.1 а.с.138).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Тобто, необхідною умовою застосування цієї статті є встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені або право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Також ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені або право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
У зв'язку з тим, що до відповідача на підставі договору купівлі-продажу перейшло право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на спірній земельній ділянці, то відповідач відповідно до вимог вищезазначених норм чинного законодавства набув право користування тією земельною ділянкою, на якій розташований придбаний об'єкт нерухомості та яка необхідна для його обслуговування.
Борівською райдержадміністрацією Харківської області розпорядженням №436 від 19.12.2011р. відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею - 0,6393; га, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, що розташована на території Борівської селищної ради для обслуговування нежитлових будівель з подальшою передачею у користування на умовах оренди. (т.1 а.с.33).
Чинним земельним законодавством України не встановлено обмеження строків оформлення прав землекористування при набутті прав на земельну ділянку внаслідок переходу права на об'єкти нерухомості.
З огляду на наведене, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач не маючи державного акту на спірну земельну ділянку, займає її незаконно, є безпідставними та необґрунтованими.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Статтею 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом ( ст. 321 Цивільного кодексу України)
Згідно витягу про реєстрацію права власності №27398135 від 22.09.2010 р., на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010 р., за відповідачем КП "Борівське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на майновий комплекс, розташований на спірній земельній ділянці (т.1 а.с.31).
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження правомірного зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки.
Крім того, з листа відділу Держкомзему у Борівському районі №01-31/227 від 20.04.2012 р. вбачається, що за ДП "Куп'янське лісове господарство" чи його структурними підрозділами право власності чи користування на будь-які земельні ділянки на території Борівського району не зареєстровано (т.1 а.с.144).
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Колегія суддів вважає, що позивач в позові не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами того, що зайняття та використання спірної земельної ділянки відповідачем порушує його права і охоронювані законом інтереси.
Позивач в підтвердження того, що він є постійним лісокористувачем спірної ділянки посилається на Статут підприємства та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, зазначаючи, що відділ Держкомзему у Борівському районі надав господарському суду першої інстанції інформацію, яка не відповідає фактичним даним.
Колегія суддів зазначає, що такі твердження не можуть вважатись належними доказами в підтвердження позовних вимог, а сумніви позивача про відповідність наданої відділом Держкомзему інформації фактичним даним є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно ст. 28 Лісового кодексу України, яка регламентує повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, до компетенції зазначеного органу належить ведення лісовпорядкування та ведення державного лісового кадастру.
Відповідно до п.7 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого Постановою КМУ від 20.06.2007 р. за № 848, республіканський комітет з лісового та мисливського господарства Автономної Республіки Крим, територіальні органи Держлісагентства щороку подають територіальним органам земельних ресурсів інформацію про показники кадастру з урахуванням поточних змін для ведення ними державного земельного кадастру.
Зміст відомостей державного земельного кадастру становлять, у тому числі, дані про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, класифікацію земель, розподіл земель серед власників землі та землекористувачів (ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України).
Статтями 195, 204 Земельного кодексу України передбачено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальними органами із застосуванням єдиної системи просторових координат і системи ідентифікації земельних ділянок та забезпеченням повноти відомостей про всі земельні ділянки.
Пунктом 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 12.01.1993 р. за №15, встановлено, що державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації.
Згідно ст. 194 Земельного кодексу України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Таким чином, за офіційною інформацією уповноваженого державного органу з питань земельних ресурсів спірна земельна ділянка не знаходиться у постійному користуванні позивача, не належить до категорії земель державного лісового фонду, не відноситься до земель ДП "Куп'янське лісове господарство", а обліковується як землі житлової та громадської забудови (забудовані землі громадського призначення).
Враховуючи наведене суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її позивачу не обґрунтовані, не підтверджуються належними доказами, тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11 червня 2012 року у справі №5023/1501/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області 11 червня 2012 року у справі №5023/1501/12 залишити без змін.
Повна постанова складена 03.12.2012 р.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.