"04" грудня 2012 р.Справа № 9/17-4455-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевченко В.В.
суддів: Головея В.М., Пироговського В.Т.
при секретарі судового засідання: Головань О.М.
за участю прокурора: Лянна О.А. -прокурор відділу прокуратури Одеської області
та представників сторін:
від позивача: Єлісєєва А.В. -за дорученням
від відповідача: Бевза О.І. -за дорученням
від 3-ї особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на рішення господарського суду Одеської області
від 03 жовтня 2012 року
у справі № 9/17-4455-2011
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
до Закритого акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства аграрної політики та продовольства України
про розірвання договору оренди та стягнення 700.651 грн. 05 коп.
Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. № 909.
28.10.2011 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі позивач, Фонд) з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі Міністерство) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Кілійський виноробний завод" (далі відповідач, ПАТ) про розірвання договору оренди, повернення об'єкту оренди Міністерству та стягнення з ЗАТ до державного бюджету 700.651 грн. 05 коп. заборгованості по орендній платі, пені та залишку амортизаційних відрахувань.
Позов мотивований тим, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором оренди від 30.12.1992 р. цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Кілійський виноробний завод", що розташований за адресою: м. Кілія, вул. Дунайська, 123 та додаткової угоди до нього від 12.12.2002 р. щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, внаслідок чого має борг по її оплаті за липень, серпень та вересень 2011 р. в сумі 116.790 грн. 33 коп., у зв'язку з чим повинний сплатити не лише зазначену заборгованість, а ще й 7.260 грн. 72 коп. -пені та 576.600 грн. -залишку амортизаційних відрахувань. Оскільки, відповідач істотно та систематично порушував умови названого договору, то 14.09.2011 р. Фонд направив ПАТ пропозицію щодо сплати вищезазначеної заборгованості з орендної плати, пені та залишку амортизаційних відрахувань, а також розірвання договору оренди та повернення об'єкту оренди державі в особі Міністерства, яка залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В процесі розгляду справи місцевим судом Фонд неодноразово уточнював свої позовні вимоги та в остаточній заяві просив суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України 589.392 грн. 86 коп. -боргу по орендній платі, 62.379 грн. 91 коп. -пені, розірвати договір оренди та повернути об'єкт оренди до сфери управління Міністерства (а.с.94-95 т.2).
В частині стягнення залишку невикористаних амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів позивач посилаючись на п. 1-1 ст. 80 ГПК України просив суд провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору (а.с.75 т.2).
В письмових поясненнях Міністерство повністю підтримало правову позицію Фонду.
У відзивах на позов ПАТ вимоги Фонду вважав необґрунтованими, посилаючись на те, що відповідач виконує умови договору оренди і сплачує орендну плату у повному обсязі. Крім того, не може підлягати стягненню залишок амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів, оскільки у п. 4.1 договору зазначено, що відрахування залишаються у орендаря, зокрема, чинним законодавством та умовами договору не передбачена своєчасність використання амортизаційних відрахувань. Також, у порушення приписів ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" позивачем не доведено, що він звертався до нотаріуса із метою стягнення заборгованості по орендній платі в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому позовні вимоги Фонду є неправомірними та безпідставні. Крім того, Фондом порушені приписи ст. 782 ЦК України, оскільки ним не направлялось на адресу ПАТ повідомлення про відмову від договору у зв'язку з не внесенням орендної плати протягом 3-х місяців підряд, а тому договір оренди не підлягає розірванню.
Заявою від 02.10.2012 р. ПАТ визнав позовні вимоги Фонду в частині розірвання договору оренди цілісного майнового комплексу та повернення об'єкту оренди Міністерству, а в решті частині позову просив відмовити.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2012 р. (головуючий: Меденцев П.А., судді: Гут С.Ф. та Погребна К.Ф.) позов задоволений частково.
Договір оренди від 30.12.1992 р. укладений між Фондом та ПАТ розірвано та останній зобов'язаний повернути до сфери управління Міністерства об'єкт оренди, а в решті частині позову відмовлено.
З відповідача на користь позивача стягнуто 1073 грн. понесених витрат на сплату судового збору, а також з Фонду в дохід державного бюджету України стягнуто 5907 грн. 32 коп. недоплаченого судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення з ПАТ залишку амортизаційних відрахувань припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Рішення суду мотивовано тим, що з залишок амортизаційних відрахувань зарахований сторонами в рахунок майна ПАТ, яке Фонд прийняв у останнього відповідно до Протоколу засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісних майнових комплексів переданих в оренду від 27.07.2012 р., внаслідок чого провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Оскільки, відповідач істотно та систематично порушував умови договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, то місцевий суд дійшов до висновку, що цей договір підлягає розірванню в судовому порядку, а тому ПАТ повинний повернути об'єкт оренди до сфери управління Міністерства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Фонду щодо стягнення з відповідача 589392 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі та 62379 грн. 91 коп. пені суд першої інстанції виходив з того, що ця заборгованість є повністю погашеною за рахунок та в зв'язку із прийняттям і зарахуванням з дозволу Міністерства майна ПАТ до державної власності вартістю 936.000 грн., яка перевищує зазначену сумарну заборгованість відповідача по орендній платі та пені.
Крім того, місцевий суд дійшов до висновку, що Фондом неправильно обрано спосіб захисту своїх нібито порушених прав, оскільки в порушення п. 6 ст. Закону України „Про оренду державного та комунального майна" останній звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі, хоча ця заборгованість повинна стягуватись у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові витрати по справі покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Одеської області (далі прокурор) просить рішення місцевого суду частково скасувати, оскільки воно не повністю відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким позовні вимоги Фонду задовольнити у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку, що Фондом невірно обрано спосіб захисту порушених прав в частині звернення з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом. Так як, ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.5 додаткової угоди до договору оренди передбачено, що за ініціативою однією із сторін договір може бути розірвано у судовому порядку, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до не обґрунтованого висновку щодо невірності обрання Фондом способу захисту порушених прав. Зокрема, ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", п. 14.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо поданні документи підтверджують без спірність заборгованості, а враховуючи, що між сторонами у справі виник спір, пов'язаний із стягненням заборгованості з орендної плати, то стягнення даної заборгованості вирішується у судовому порядку на загальних підставах.
Також, місцевим судом невірно застосовано ст. 778 ЦК України, так як Фонд не давав свого погодження на поліпшення орендованого майна, а тому такі поліпшення зроблені без згоди Фонду, внаслідок чого положення ст. 778 ЦК України не підлягають застосуванню щодо відносин по поліпшенню орендованого державного майна.
Крім того, згідно п. 3.5 додаткової угоди до договору оренди орендна плата зараховується тільки до державного бюджету України шляхом перерахування коштів, а тому посилання місцевого суду на залік частини боргу з орендної плати за рахунок власного майна орендаря є необґрунтованим та безпідставним, внаслідок чого рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню.
В судовому засіданні прокурор та представник Фонду доводи апеляційної скарги підтримали.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.
Міністерство було своєчасно та належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду справи, але не скористалось своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 30.12.1992 р. між сторонами у справі укладено договір оренди державного майна, за умовами якого Фонд за відповідним актом приймання-передачі передав, а ПАТ прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства „Кілійський виноробний завод", що розташований за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Дунайська, 123.
Додатковою угодою від 12.12.2002 р. з метою реалізації вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна" сторони переуклали вищезазначений договір оренди у новій редакції.
У п. 10.1 додаткової угоди сторонами погоджений термін дії договору оренди до 12.12.2015 р.
Відповідно до п. п. 3.1-3.5. додаткової угоди розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку становить 11.254 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.
Як вбачається з рішення господарського суду Одеської області від 16.10.2009 р. у справі № 20/102-09-2129, що набрало законної сили, позовні вимоги Фонду задоволені повністю та з ПАТ на користь державного бюджету України стягнуто: 236173 грн. 49 коп. -боргу по орендній платі за спірним договором оренди та 3636 грн. 23 коп. -пені.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.01.2011 р. у справі № 34/171-10-4873, що набрало законної сили, позовні вимоги Фонду задоволені повністю та з ПАТ на користь державного бюджету України стягнуто 111156 грн. 13 коп. боргу по орендній платі за спірним договором оренди та 24 784 грн. 05 коп. - пені.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. у справі № 24/17-2415-2011, що набрало законної сили, позовні вимоги Фонду задоволені повністю та з ПАТ на користь державного бюджету України стягнуто 192069 грн. 85 коп. -боргу по орендній платі за спірним договором оренди та 26592 грн. 48 коп. - пені.
Як видно з матеріалів справи за умовами договору оренди від 12.12.2002 р. відповідач повинний був сплатити позивачеві орендну плату за липень 2011 р. в сумі 39021 грн. 21 коп.; за серпень 2011 р. у сумі 38865 грн. 13 коп.; за вересень 2011 р. у сумі 38903 грн. 99 коп.; за жовтень 2011 р. у сумі 38903 грн.; за листопад 2011 р. у сумі 38.942 грн. 90 коп.; за грудень 2011 р. у сумі 39020 грн. 78 коп.; за січень 2012 р. у сумі 39098 грн. 82 коп.; за лютий 2012 р. у сумі 39294 грн. 55 коп.; за березень 2012 р. у сумі 39294 грн. 55 коп.; за квітень 2012 р. у сумі 39294 грн. 55 коп.; за травень 2012 р. у сумі 39176 грн. 67 коп.; за червень 2012 р. у сумі 39059 грн. 14 коп.; за липень 2012 р. у сумі 38981 грн. 02 коп.; за серпень 2012 р. у сумі 38864 грн. 07 коп.; за вересень 2012 р. у сумі 38902 грн. 93 коп.; за жовтень 2012 р. у сумі 3768 грн. 56 коп., а всього в сумі 589.392 грн. 86 коп.
Відповідач стверджує, що в нього відсутня вищевказана заборгованість по орендній платі, оскільки він платіжним дорученням № 957 від 06.12.2011 р. сплатив 117096 грн. 22 коп. боргу, а решта частина його боргу зарахована позивачем за рахунок власного майна ПАТ на підставі Протоколу засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісних майнових комплексів переданих в оренду від 27.07.2012 р.
З наведеними доводами відповідача погодився суд першої інстанції та з зазначених підстав залишив ці позовні вимоги Фонду без задоволення.
Але, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, так як в платіжному дорученні № 957 від 06.12.2011 р. на суму 117096 грн. 22 коп. відповідачем не зазначено за який саме період ним сплачується орендна плата, у зв'язку з чим позивач правомірно зарахував цей платіж в рахунок погашення боргу за рішенням господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р., так як ПАТ, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав доказів того, що ним повністю погашена заборгованість за судовими рішеннями у господарських справах № 20/102-09-2129, № 34/171-10-4873 та № 24/17-2415-2011.
З резолютивної частини Протоколу засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісних майнових комплексів переданих в оренду від 27.07.2012 р. видно, що зазначена комісія вирішила:
1. Прийняти власне майно Орендаря -будівлі та споруди ПрАТ „Кілійський виноробний завод" згідно наданого пакету документів в залік невикористаних амортизаційних відрахувань на загальну суму -530,1 тис. грн., нарахованих на орендовані основні засоби ЦМК, шляхом передачі до державної власності, за умови отримання відповідного погодження з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України.
2. Внести відповідні зміни до діючого договору оренди ЦМК із орендарем з урахуванням прийнятих рішень по питанням порядку денного засідання, за умови отримання погодження з боку Міністерства аграрної політики та продовольства України.
3. Відмовити ПрАТ „Кілійський виноробний завод" у здійснені заліку частини боргу з орендної плати на суму 555,9 тис. грн. за рахунок власного майна ПрАТ, що однозначно свідчить про те, що вказаним рішенням Фонду відповідачеві було відмовлено у зарахуванні боргу з орендної плати за рахунок власного майна останнього.
Тому, у разі не згоди з цим рішенням, ПАТ був не позбавлений можливості пред'явити до місцевого суду зустрічний позов щодо зарахування його боргу з орендної плати за рахунок власного майна, але не зробив цього.
Доказів того, що позивач прийняв, а відповідач передав за відповідними актами прийому-передачі будь-яке особисте майно останнього в якості невідокремлюваних поліпшень об'єкту оренди в матеріалах справи не міститься. Крім того, відсутні у справі і належні та допустимі докази вартості цього майна, що унеможливлює здійснення зарахування боргу ПАТ з орендної плати за рахунок його власного майна в якості невідокремлюваних поліпшень об'єкту оренди. Але, ПАТ не позбавлений можливості вирішити цей спір в порядку окремого судового провадження.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за період з липня 2011 р. по жовтень 2012 р. в сумі 589.392 грн. 86 коп.
Умовами договору за несвоєчасне проведення розрахунків сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, у зв'язку з чим позивач підставне нарахував відповідачеві пеню в сумі 62379 грн. 91 коп., а наданий Фондом відповідний розрахунок розміру пені перевірений колегією суддів за допомогою комп'ютерної програми Юридична інформаційно-пошукова система „Законодавство" та є правильним і вірним, а крім того не спростований відповідачем ні в цілому ні за його складовими.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню 589.392 грн. 86 коп. боргу по орендній платі та 62379 грн. 91 коп. пені.
Помилковими є і висновки місцевого суду про те, що Фондом неправильно обрано спосіб захисту порушених прав в частині стягнення боргу по орендній платі та пені, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дійсно п. 6 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Але, у п. 14.4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Якщо між сторонами договору оренди державного чи комунального майна існує спір, пов'язаний із стягненням заборгованості з орендної плати або пені за несвоєчасне внесення такої плати, справа з відповідного спору підвідомча господарському суду на загальних підставах.
Враховуючи, що між сторонами у справі виник спір, пов'язаний із стягненням заборгованості з орендної плати та пені за несвоєчасне внесення такої плати, то цей спір підлягав вирішенню виключно в судовому порядку, внаслідок чого протилежні висновки місцевого суду є необґрунтованими.
У п. 10.10 договору сторонами погоджено, що чинність договору оренди припиняється достроково за рішенням суду та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 3 ст. 291 ГПК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Водночас, орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.
Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.
Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).
При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач істотно та систематично порушував умови договору оренди державного майна щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, то місцевий суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення об'єкту оренди до сфери управління Міністерства.
Оскільки, клопотання Фонду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача залишку невикористаних амортизаційних відрахувань на відновлення орендованих основних фондів на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору не заперечується відповідачем та повністю підтверджується Протоколом засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісних майнових комплексів переданих в оренду від 27.07.2012 р., то суд першої інстанції на законних підставах припинив провадження у справі в цій частині.
Таким чином, уточнені позовні майнові та немайнові вимоги Фонду підлягають задоволенню у повному обсязі, а згідно з вимогами п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, тому Фонд повинний був оплатити ці позовні вимоги судовим збором в загальній сумі 14108 грн. 45 коп. Але, з квитанції № 5690.25.3 від 02.10.2012 р. на суму 7128 грн. 14 коп. видно, що позивачем при зверненні до місцевого суду судовий збір сплачений не в повному обсязі та недоплата складає 6980 грн. 31 коп. на що не звернув увагу суд першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на відповідача, у зв'язку з чим ПАТ повинний відшкодувати Фонду -7128 грн. 14 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову, а також сплатити до держбюджету України -6980 грн. 31 коп. недоплаченого позивачем судового збору при зверненні з позовом до суду.
Так як, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі, то відповідач повинний сплатити до держбюджету України 6517 грн. 72 коп. судового збору за подану прокурором та розглянуту судом апеляційну скаргу.
Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати та задовольнити уточнені позовні вимоги Фонду у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області -задовольнити.
Резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012 року у справі № 9/17-4455-2011 -частково скасувати, зокрема п. п. 2, 5, 6, 7 та викласти їх в наступній редакції:
2. Уточнені позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області -задовольнити повністю.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області -7128 грн. 14 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" до державного бюджету України -6980 грн. 31 коп. недоплаченого позивачем судового збору при зверненні з позовом до суду.
7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" до державного бюджету України (р/р 31113092700002, код ЄДРПОУ 23213460, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області): 589.392 грн. 86 коп. -боргу по орендній платі та 62379 грн. 91 коп. -пені.
В решті частині рішення господарського суду Одеської області від 03.10.2012 року у справі № 9/17-4455-2011 -залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кілійський виноробний завод" до державного бюджету України на рахунок 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір", код ЄДРПОУ суду 26016990, отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011: 6.517 грн. 72 коп. (шість тисяч п'ятсот сімнадцять гривень сімдесят дві копійки) судового збору за подану та розглянуту апеляційну скаргу.
Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням в них повних та необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.12.2012 року.
Головуючий суддя: Шевченко В.В.
Судді: Головей В.Т.
Пироговський В.Т.