26 листопада 2012 року справа № 5020-1156/2012
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень»
(04119, м. Київ, вул. Мельникова,83-д)
(01021, м. Київ, Кловський узвіз,7а, 14 поверх)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс»
(99005, м. Севастополь, вул. Леніна,19)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Діджіт»
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,19)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугінтертех-Союз»
(91000, м Луганськ, вул. Леніна,38)
про визнання авалю недійсним,
суддя Щербаков С.О.
за участю:
представника позивача -Коврига М.М., довіреність №08-0/07-131 від 09.10.2012;
представника відповідача -не з'явився,
представника третьої особи ( ТОВ «Даталюкс») -не з'явився,
представника третьої особи «Лугінтертех-Союз») -Турчина О.О., довіреність б/н від 01.11.2012,
Суть спору:
11.10.2012 публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс», в якому просить визнати недійсним аваль, вчинений товариством з обмеженою відповідальністю «Даталюкс» на простому векселі серії АА 2347065 на суму 361568,12 грн., що був емітований товариством з обмеженою відповідальністю «Діджіт».
Позовні вимоги із посиланням на статті 92, 203, 215, 234, 526, 627 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України мотивовані тим, що аваль, вчинений ТОВ «Даталюкс»на векселі серії АА 2347065 є фіктивним, у зв'язку із чим має бути визнаний недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.10.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої осби, якя не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджіт». Справу призначено до судового розгляду на 05.11.2012.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи 05.11.2012 відкладався на 26.11.2012. Крім того у судовому засіданні 05.11.2012 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю «Лугінтертех-Союз».
У судовому засіданні 26.11.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача та третьої особи - ТОВ «Дідіжіт»у судове засідання не з'явились, надали письмові відзиви, в яких заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що доводи позивача у позовній заяві суперечать вимогам спеціального законодавства, яке має застосовуватись у даних правовідносинах -Уніфікованого Закону про обіг векселів, де також просили розглянути справу без їх участі.
Крім того, в судове засідання з'явився представник третьої особи - ТОВ «Лугінтертех-Союз», яка проти позовних вимог заперчувала. У відзиві на позов представник ТОВ «Лугінтертех-Союз»посилається на те, що оплата за отриманий товар здійснена векселем відповідно до умов договру, укладеного між ТОВ «Лугінтертех-Союз»та ТОВ «Діджіт»та накладних, які відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів, а тому належним чином посвідчують факт укладення правочинів та дійсність правовідносин між сторонами. Крім того зазначає, що позивач не мав права без рішення суду обмежувати цивільну правоздатність відповідача шляхом позбавлення права без згоди позивача здійснювати господарську діяльність. Також вказує на те що ухвалою суду від 13.10.2011 у справі №5020-326/2011 було затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Даталюкс»та визнано вимоги ТОВ «Лугінтертех-Союз»в тому числі і відповідно до вчиненого спірного авалю векселя, а отже даний факт, на думку третьої особи, спростовує обґрунтування позовних вимог у справі що розглядається та відповідно до ч.1 ст.35 ГПК України є підставою для звільнення від доказування.
На думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача та третьої особи ТОВ «Діджіт»за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 26.11.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
20.10.2010 товариство з обмеженою відповідальністю "Даталюкс" вчинило аваль на суму 361 568,12 грн на векселі: АА 2347065 шляхом поставлення напису: як аваліст за ТОВ «Діджіт»та підпису директора і печатки ТОВ "Даталюкс" (т.1 а.с. 76).
Держателем простого векселю АА 2347065 на суму 361 568,12 грн є товариство з обмеженою відповідальністю «Лугінтертех-Союз».
Публічне акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень»відповідно до договору №46/FFA про відступлення прав вимоги від 18.07.2012 (т.1 а.с. 109-117) є правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за договором акредитиву №2-ДЛ від 27.06.2006 з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Даталюкс».
Позивач вважає, що авалювання векселя АА 2347065 товариством з обмеженою відповідальністю "Даталюкс" є фіктивним правочином, суперечить меті діяльності аваліста як суб'єкта господарської діяльності, а також взятим на себе зобов'язанням перед позивачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Заслухавши представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Статтею 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20), строку платежу (статті 33 - 37), платежу (статті 38 - 42), позовної давності (статті 70 і 71), застереження про відсотки (стаття 5), положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32).
Відповідно до частини 1 статті 32 Уніфікованого закону про переказні векселі аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Отже, в силу авалю особа приймає на себе певні цивільні обов'язки та він підпадає під визначення правочину, що зазначені у частині 1 статті 202 Цивільного кодексу України.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»зазначено, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання, а тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.
На думку суду, аваль є одностороннім правочином і на нього поширюється чинність статті 204 та частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до цих законодавчих положень недійсність правочинів може встановлюватись законом прямо. Такі правочини визначаються як нікчемні. У решті випадків правочин, що не відповідають вимогам закону, визнаються недійсними судом відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частині першій статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Водночас фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений.
Таким чином, з'ясування обставин, чи переслідував відповідач мету на здійснення платежу по поставленому ним авалю є визначальним для висновку про визнання зазначеного авалю таким, що відповідає або не відповідає вимогам частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 27.06.2006 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(правонаступником якого є позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю «Даталюкс»було укладено договір про відкриття та обслуговування акредитивів №2-ДЛ, з подальшим укладанням додаткових угод до нього.
Відповідно до п. 7.7. Договору, відповідач у продовж дії цього договору зобов'язувався не укладати договорів порук по забезпеченню зобовяазнь інших юридичних та фізичних осіб без попередньої згоди позивача.
Враховуючи що на час вчинення авалю відповідачем не було отримано згоду банку на вексельну поруку, суд вважає правомірними доводи позивача що вчиненням авалю його права відповідачем порушені.
Сторонами та третіми особами не було надано суду відомостей про те, що п.7.7. Договору №2-ДЛ на час поставлення авалю втратив свою чинність, а тому він є дійсним та його положення є обов'язковими для сторін.
Крім цього, згідно з п. 2.1. Статуту ТОВ «Даталюкс», в редакції від 18.01.2010, метою товариства є здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку на вкладений капітал та задоволення потреб учасників і членів трудового колективу товариства на основі одержаного прибутку, а також розвиток інформаційної інфраструктури економіки України на базі використання сучасної техніки і технології та налагодження інформаційних, ділових і культурних зв'язків з іншими країнами.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, що здійснення авалю на векселі не несе для відповідача жодної мети, яка передбачена його статутними документами, а саме -отримання прибутку від своєї діяльності.
Також, з наданого позивачем фінансового звіту відповідача за 2010 рік, вбачається, що на момент авалювання векселя серії АА 2347065 відповідач мав негативний баланс, що дає підстави вважати що відповідач вже знаходився в тяжкому фінансовому становищі та не мав можливості виконувати ні поточні фінансові зобов'язання перед кредиторами, ні зобов'язання по авалю поставленому на векселі серії АА 2347065. (т.1 а.с. 74-75).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що вчинення відповідачем авалю не мало за собою мети здійснювати по ньому оплату, він не міг це зробити та завідомо знав про це.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про фіктивність авалю поставленому на векселі серії АА 2347065.
Суд не бере до уваги посилання представника третьої особи ТОВ «Лугінтертех-Союз»на те що вексель серії АА 2347065 був виданий в якості оплати за отриманий товар відповідно до умов договру, укладеного між ТОВ «Лугінтертех-Союз»та ТОВ «Діджіт»та накладних, які відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів, а тому на думку третьої особи належним чином посвідчують факт укладення правочинів та дійсність правовідносин між сторонами, оскільки у даній справі не оспорюється дійсність правовідносин між ТОВ «Лугінтертех-Союз»та ТОВ «Діджіт».
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.03.2011 було порушено провадження у справі № 5020-326/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс».
Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів позивача, що аваль був вчинений ТОВ «Даталюкс»не з метою забезпечення виконання зобов'язань за ним, а з метою створення штучної кредиторської заборгованості для порушення провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним аваль вчинений товариством з обмеженою відповідальністю «Даталюкс» (99005, м. Севастополь, вул. Леніна,19, ідентифікаційний код 32102676) на суму 361 568,12 грн на простому векселі серії АА 2347065, що був емітований товариством з обмеженою відповідальністю «Діджіт».
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс» (99005, м. Севастополь, вул. Леніна,19, ідентифікаційний код 32102676) на користь публічного акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень»(04119, м. Київ, вул. Мельникова,83-д, ідентифікаційний код 33695095, к/р №32007198401 в Головному Управлінні НБУ у м. Києві та Київський області, МФО 380281) судовий збір у розмірі 1073,00 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 03.12.2012.
Суддя С.О. Щербаков