04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" листопада 2012 р. Справа№ 5011-52/10869-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Бєлов О.В., Кострюкова Т.В.,
від відповідача -Матяш Т.В.,
від прокуратури - Некрасов О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва №05/2-3897-11 від 11.10.2012 та Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.10.2012
на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012
у справі № 5011-52/10869-2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ДКС», м. Київ
до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
за участю прокуратури міста Києва
про визнання недійсним додаткових угод
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 (суддя Івченко А.М.) задоволено позов ТОВ "Мегаполіс ДКС" та визнано недійсними додаткові угоди № 1 від 06.02.2009 та № 2 від 03.07.2009 до договору № 563 від 20.06.2006, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради та ТОВ "Мегаполіс ДКС". Задоволення позову суд мотивував тим, що Законами України "Про планування та забудову територій" та "Про регулювання містобудівної діяльності" обмежено розмір пайового внеску до 4% від кошторисної вартості будівництва, а відповідачем і без того сплачено суму, що перевищує зазначені 4% вартості.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив рішення скасувати та прийняти нове, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт вважає, що переплата суми пайового внеску не має наслідком недійсність додаткових договорів. Також, скаржник вказує, що при невизначеності повної кошторисної вартості нормативи відрахувань встановлює Київрада. Посилається і пропуск строку позовної давності.
Заступник прокурора м. Києва, також, подав до суду апеляційну скаргу в якій просив рішення господарського суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає відсутніми підстави для визнання додаткових угод недійсними.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
20.06.2006 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (відповідачем) та ТОВ "Мегаполіс ДКС" (позивач-інвестор) відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Київради від 12.02.2004 № 14/1223 та від 28.12.2004 № 1051/2461 та від 27.12.2005 № 622/3083 укладено договір №563, предметом якого є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення інженерно -транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 13 836,00 кв. м.) з вбудовано-прибудинковими приміщеннями загальною площею 2880,00 кв. м. (в т.ч. торгові -1080,00 кв. м., офіси -1800 кв. м.) на пр. П.Григоренка у Дарницькому районі м. Києва та компенсації за гідронамив території відведеної під забудову.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2 та 3 становить -3 160,97 тис. грн.
Згідно з п. 2.1.1. договору позивач зобов'язався перерахувати відповідачу компенсацію у сумі 184,02 тис. грн. (без ПДВ) в термін до 30.06.2006 та пайовий внесок у сумі 3 160,97 тис. грн. (без ПДВ) в термін з липня 2006 року по грудень 2007 року включно, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
06.02.2009 між стронами укладено додаткову угоду № 1 до договору пайової участі від 20.06.2006 № 563, якою встановлено, що станом на 26.12.2008 позивачем перераховані пайові кошти у сумі 2 642,55216 тис. грн. (п.1); відповідно до розрахунку від 26.12.2008 розмір заборгованості по сплаті пайового внеску згідно договору від 20.06.2006 № 563 становить 1 771,28 тис. грн. (п.2); враховуючи п. 2 цієї угоди, позивач зобов'язався перерахувати заборгованість у сумі 1 771,28 тис. грн. (без ПДВ) згідно наступного графіку: - по 30,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з січня 2009 року по березень 2009 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, - у сумі 1 681,28 тис. грн. (без ПДВ) у строк з квітня 2009 року по вересень 2009 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п. 3); за три дні до сплати коштів, передбачених п. 3 цієї угоди, позивач зобов'язався одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку (п.4).
03.07.2009 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 20.06.2006 № 563, умовами якої: встановлено, що відповідно до технічного паспорту БТІ, показники загальної площі вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень при будівництві житлового будинку на пр. П. Григоренка, 23 у Дарницькому районі м. Києва змінились та складають 3 174,80 кв. м.; відповідно до п.1. цієї угоди позивач у зв'язку із будівництвом вбудовано-прибудованих приміщень загальною площею 3 174,80 кв. м. (в торгові - 2228,90 кв. м, офіси - 945,90 кв. м) зобов'язується перерахувати додаткові пайові кошти на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури з врахуванням попередньої слати по договору від 20.06.2006 № 563; розмір додаткового пайового внеску, згідно з розрахунками 1 та 2 від 18.06.2009 (додаток до угоди), становить - 106,94 тис. грн.; позивач відповідно до п.2 та п. 3 цієї угоди перераховує додаткові пайові кошти у сумі 106,94 тис. грн. (без ПДВ) в термін до 10.07.2009 року включно на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив визнати недійсними вищевказані додаткові угоди № 1 від 06.02.2009 та № 2 від 03.07.2009 до договору № 563 від 20.06.2006, в зв'язку з тим, що вони суперечать законодавству.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За вимогами ст. 27 1 Закону України "Про планування та забудову територій", у редакції, чинній на момент укладення Додаткових угод 1, 2 "Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати чотирьох відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника встановленої цією статтею.
В підтвердження позовних вимог позивачем надано суду (в якості додатку до позову) належним чином засвідчену копію Книги 1 Тому VI Проекту Торговельно-житлового комплексу по пр. Григоренка, 23 у Дарницькому районі м. Києва -"Зведений кошторисний розрахунок".
Судом першої інстанції встановлено, що виходячи із даних Зведеного кошторисного розрахунку, поданого позивачем, останнім вже сплачено відповідачу грошову суму, що перевищує 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва, тоді як розмір пайового внеску, зазначений у додаткових угодах перевищує 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги відповідача щодо сплати позивачем додаткових грошових коштів є завищеними, відповідно - додаткові угоди є недійсними як такі, що суперечать вимогам норм Закону України "Про планування та забудову територій", чинного на момент укладення додаткових угод.
Крім того, п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладено до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", знову ж таки обмежено розмір пайового внеску чотирма відсотками загальної кошторисної вартості житлового будівництва.
В порушення вимог п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідачем (право вимоги якого обмежено та підлягає приведенню у відповідність із Законом) не здійснено ніяких дій щодо приведення умов договору та додаткових угод у відповідність із вимогами норм законодавства України. Що додатково встановлює факт недійсності угод.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.
Також, погоджується апеляційний господарський суд і з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку подання позовної заяви, враховуючи обставини викладені позивачем у заяві про поновлення строку.
Викладені заперечення в поданих апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2012 у справі №5011-52/10869-2012 залишити без змін, а апеляційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)- без задоволення.
2. Справу № 5011-52/10869-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Зеленін В.О.
Мальченко А.О.