73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
04 грудня 2012 р. Справа № 5024/1647/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до: комунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради м.Цюрупинськ Херсонської області
про стягнення 23965грн. 61коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Пац В.О.
від відповідача -уповноважена особа Зеленюк І.С.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з комунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради (відповідач) 1328грн. 91коп. втрат від інфляції, 1008грн. 22коп. 3% річних, 5173грн. 92коп. пені та 16454грн. 56коп. 7% штрафу, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011року № 14/2514/11.
Відповідач посилається на те, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку з невідшкодуванням йому різниці між фактичною вартістю та вартістю газу за затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами, що призвело до збитковості підприємства.
Він просить зменшити розмір пені та штрафу до 1грн. 00коп., посилаючись на відсутність вини в несвоєчасних розрахунках та нарахування штрафних санкцій надмірно великих порівняно із збитками позивача.
Крім того, в засіданні суду відповідачем заявлено усне клопотання про надання відстрочки виконання рішення на 2 місяці у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач) та комунальним підприємством "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради (відповідач) 30.09.2011року укладено договір №14/2514/11 на купівлю-продаж природного газу.
За умовами пункту 1.1 вищезазначеного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Умови щодо кількості і якості газу сторони узгодили розділом 2 договору від 30.09.2011року №14/2514/11.
Пунктом 5.2 договору сторони узгодили ціну природного газу.
Пізніше сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 30.09.2011року, № 2 від 11.10.2011року та № 3 від 31.01.2012року до договору, якими змінювалась редакція пункту 5.2 договору щодо ціни газу.
Строк дії договору відповідно до п. 11.1 договору в частині реалізації газу сторони встановили з 01 жовтня 2011року до 31 грудня 2012року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір поставки газу від 30.09.2011року №14/2514/11 з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Позивач виконав свої обов'язки за договором від 30.09.2011року №14/2514/11 та поставив відповідачу в жовтні-грудні 2011року та січні 2012року природний газ на загальну суму 718748грн.24коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі.
Однак, відповідач несвоєчасно сплатив заборгованість в сумі 718748грн.24коп., у зв'язку з чим позивач нарахував 1328грн. 91коп. втрат від інфляції, 1008грн. 22коп. 3% річних, 5173грн. 92коп. пені та 16454грн. 56коп. 7% штрафу.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляція і 3% річних не є штрафними санкціями, вони виступають як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по розрахунках за поставлений газ доведено матеріалами справи, тому позовні вимоги в частині стягнення 1328грн.91коп. втрат з інфляції за період з жовтня 2011року по березень 2012року та 1008грн.22коп. 3% річних за період з 14.11.2011року по 31.05.2012року підлягають стягненню на користь позивача.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5173грн. 92коп. яка нарахована позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 16454грн.56коп. штрафу, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Таким чином, оскільки закон не містить жорстких обмежень щодо визначення розміру пені та штрафу у господарських відносинах, з урахуванням вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України ч.4 ст. 179 ГК України сторони при укладенні договорів вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин. Вони визначають зміст договорів на власний розсуд на основі вільного волевиявлення та погоджують на свій розсуд будь-які умови договору.
Відповідно до вищезазначених норм закону та умов договору вимоги позивача про стягнення 5173грн. 92коп. пені, 16454грн. 56 коп. штрафу обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на відсутність його вини в несвоєчасних розрахунках через невідшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та у зв'язку з цим збитковістю підприємства не є підставою звільнення його від сплати пені та штрафу, як і підставою зменшення штрафних санкцій до 1 грн.00коп., оскільки відповідач не позбавлений права на звернення з відповідним позовом про відшкодування йому різниці в тарифах у встановленому законом порядку. До того ж умовами договору також не передбачено звільнення його від сплати пені та штрафу у випадку невідшкодування різниці в тарифах на теплову енергію через невідповідність фактичної її вартості затвердженим тарифам.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року "Про деякі питання практики застосування ГПК України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження клопотання щодо зменшення пені та штрафу до 1 грн.00коп., оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення штрафу та пені.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також невідшкодування із бюджету різниці між фактичними витратами та затвердженими тарифами на теплову енергію не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для зменшення штрафних санкцій, на заборгованість населення з оплати послуг з теплопостачання, різницю у тарифах та тяжкий фінансовий стан відповідача, внаслідок чого його доводи не можуть бути підставою звільнення його від сплати пені та штрафу.
Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Належних доказів, які б обґрунтовували неможливість виконання рішення суду відповідач суду не надав, а його посилання на складне фінансове становище не є доказом неможливості виконання рішення та документально не підтверджено.
З урахуванням викладеного, обставини, які склалися у відповідача не є винятковими, тому з урахуванням інтересів обох сторін та їх фінансового стану, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства "Цюрупинськ-Сервіс" Цюрупинської міської ради м. Цюрупинськ Херсонської області, вул. Миру, 3-а р/р 2603809041452 ХОД ВАТ "Державний ощадний банк" МФО 352457 ідентифікаційний код 34988325 на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, вул. Б.Хмельницького, № 6 ідентифікаційний код 20077720 -1328грн. 91 коп. втрат від інфляції, 1008грн. 22 коп. -3% річних, 5173грн. 92 коп. пені, 16454грн. 56 коп. 7% штрафу та 1609грн. 50 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05 грудня 2012 року.
Суддя З.І. Ємленінова