донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2012 р. справа №5006/37/83/2012
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.
від позивача:Бабаєвський Д.О. -дов. №б/н від 30.01.2012р.
від відповідача:ОСОБА_5 -мвідоцтво НОМЕР_1 від 08.10.2008р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від02.10.2012 року
у справі№ 5006/37/83/2012 (суддя Попков Д.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м.Донецьк
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк
про стягнення грошових коштів в сумі 12764,04грн.
У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальістю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк про стягнення грошових коштів в сумі 12764,04грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.12р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м.Донецьк задоволені частково та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м.Донецьк проценти за користування чужими коштами в розмірі 12732,49грн.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м.Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 02.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м.Донецьк, надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 30.09.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м.Донецьк наполягає на задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 30.03.2009р. у справі №20/17пд, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2009р. залишено без змін, задоволені позовні вимоги Спільного підприємства „Донбассервіс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу приміщення від 27.02.2002р. та зобов'язання повернути Спільному підприємству „Донбассервіс" спірне майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1
09.10.2009р. на товарній біржі "Універсал плюс" членами цієї біржі на підставі договорів доручення від імені Спільному підприємству „Донбассервіс" (Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр супроводження бізнесу"(Покупець) був укладений біржовий контракт №2 (а.с.а.с.78, 79), згідно п.п.1.1., 2.1 якого Продавець продав, а Покупець купив майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1., яке було виставлене на аукціон згідно протоколу №3 біржового аукціону від 09.10.2009р. та продане за ціною 143515,90 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. у справі №14/377пд, яке набрало законної сили 29.12.2009р., визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу" право власності на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 312,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, придбаного на підставі вказаного біржового контракту №2 від 09.10.2009р.
14.06.2010р. реєстратор КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу" в реєстрації права власності на спірне майно на підставі згадуваних вище рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. у справі №14/377пд та біржового контракту №2 від 09.10.2009р. з мотивів наявності реєстрації прав на означене майно за ОСОБА_7 (а.с.95) на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20.01.2010р.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. у справі №41/42пн (а.с.а.с.96-101), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р., встановлено факт скасування ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.12.2012р. по справі №2-7874 рішення цього суду від 20.01.2010р. та задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу" до КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", а саме -визнано право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язано КП "БТІ м.Донецька" скасувати державну реєстрацію права відносно означеного приміщення за ОСОБА_7 та зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності на це приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Центр супроводження бізнесу"
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. у справі №41/149 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу", м. Донецьк до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 301009,55грн. Як вбачається із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження за виданим 14.12.2011р. наказом Господарського суду Донецької області №41/149, означене рішення вступило в законну силу 13.12.2011р.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи остаточно з урахуванням всіх поданих в перебігу розгляду справи заяви стягнення з Відповідача нарахованих на визначену рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. у справі №41/149 суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 301009,55грн. процентів за період з 13.12.2011р. по 02.07.2012р. в загальному розмірі 12764,04грн.
За даною позовною заявою позивач просить стягнення процентів, нарахованих на суму безпідставно отриманих доходів за рахунок оренди приналежного позивачеві майна, розмір яких встановлений в межах іншої судової справи між цими ж сторонами. Зі змісту чинного рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. в межах справи №41/149 встановлен факт безпідставного отримання відповідачем доходів від використання приналежного позивачеві у сумі 301009, 55грн.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). Водночас, безпосередньо ст. 536 або інші положення діючого законодавства не визначає розміру означених процентів, що зумовлює застосування в порядку ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України аналогії закону, адже ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняє відмовляти у розгляді справи через неповноту, неясність або відсутність законодавства.
За висновком суду, найбільш подібні до передбачених ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу відсотків за користування чужими грошима, які, так само як кондиційне зобов'язання в цілому не визначається мірою відповідальності за певні порушення, є (подібними) відсотки, що нараховуються за користування позикою відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Як визначено ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, у разі не встановлення розміру процентів сторонами, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Здійснивши перевірку представленого Позивачем розрахунку (а.с.129), в якому період початку нарахуванні процентів цілком правомірно пов'язаний із набуттям законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. в межах справи №41/149 (дата достовірною юридичною обізнаності Відповідача про здійснення безпідставного користування чужими грошовими коштами), за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог у розмірі 12732,49 грн., через допущені помилки Позивачем у наданому розрахунку, пов'язані із порядком арифметичного спрощення чисел і належного обліку
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про обгрнутованість позовних вимог та правомірно стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк проценти за користування чужими коштами у розмірі 12732,49грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 року у справі № 5006/37/83/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 року у справі №5006/37/83/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2012 року у справі № 5006/37/83/2012 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді О.В.Стойка
Т.А.Шевкова