"29" листопада 2012 р.Справа № 5017/3431/2012
Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 5494/2012
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Березівської міської ради Одеської області
в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту -ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Березівської міської ради Одеської області про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Березівської сільської ради від 25.10.2012р. „Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради" та про визнання дій посадових осіб Березівської міської ради щодо прийняття даного акту незаконними та неправомірними.
При зверненні до суду із даним позовом ОСОБА_1 було об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Позовна заява в частині вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким було в односторонньому порядку припинено договірні зобов'язання між сторонами по справі, була прийнята до розгляду, оскільки відповідний спір між сторонами по справі носить господарський характер, у зв'язку з чим ухвалою суду від 29.11.2012р. було порушено провадження у справі № 5017 / 3431 / 2012.
Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та неправомірними дій посадових осіб Березівської міської ради щодо прийняття виконавчим комітетом даної ради рішення від 25.10.2012р. „Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради", суд зазначає, що вказані позовні вимоги носять публічно-правовий характер, а тому не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
В свою чергу, відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Положеннями ст. 3 КАС України передбачено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В силу положень ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства суд зазначає, що спори з приводу визнання дій посадових осіб органу місцевого самоврядування незаконними слід кваліфікувати як публічно -правові, які, в свою чергу, підлягають вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що спір за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами про визнання незаконними та неправомірними дій посадових осіб Березівської міської ради щодо прийняття виконавчим комітетом даної ради рішення від 25.10.2012р. „Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради" носить публічно -правовий характер та відповідно до положень ст.ст. 3, 17 КАС України підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. В свою чергу, викладені обставини виключають підвідомчість спору за заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами у названій частині господарським судам України.
У пункті 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" наголошено наступне. Необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та висновки суду, які свідчать про непідвідомчість спору за позовом ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконними та неправомірними дій посадових осіб Березівської міської ради щодо прийняття виконавчим комітетом даної ради рішення від 25.10.2012р. „Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради", керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, господарський суд відмовляє у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 у названій частині позовних вимог.
При цьому, матеріали позовної заяви та сплачена сума судового збору не підлягають поверненню позивачу з огляду на порушення господарським судом провадження у справі за частиною заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, суд, -
1. У прийнятті позовної заяви фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконними та неправомірними дій посадових осіб Березівської міської ради щодо прийняття виконавчим комітетом даної ради рішення від 25.10.2012р. „Про стан роботи перевізників на території Березівської міської ради" -відмовити.
Суддя Желєзна С.П.