номер провадження справи 30/62/12
Запорізької област
69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.
30.11.12 Справа № 5009/4346/12
за позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя (69067, м. Запоріжжя, вул. Л.Чайкіної, 56) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району (69009, м. Запоріжжя, вул. Адм. Ушакова, 251)
до приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69009, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2)
про стягнення 2 126,42 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Дєєв А.В., посвідчення № 004031 від 13.09.2012 р.;
від позивача: Павлик І.С., довіреність № 17/27 від 03.01.2012р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 19.11.2012 р. звернувся Прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району з позовною заявою про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 704236 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.09.2006 р. у розмірі 2 926,42 грн., у тому числі: 2 672,89 грн. основного боргу, 200, 60 грн. пені, 3% річних у розмірі 50,48 грн. та 2,45 грн. втрат від інфляції. В позовній заяві викладено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на все майно відповідача та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 11, 15, 16, 96, 509, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, відповідачем сплачена частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 2 672,89 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4346/12, присвоєно номер провадження справи № 30/62/12, розгляд якої призначено на 30.11.2012 р. Ухвалою від 19.11.2012 р. заяву прокурора Заводського району м. Запоріжжя, який звернувся з позовом в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "МТМ" Заводського району про вжиття заходів до забезпечення позову залишено судом без задоволення.
За клопотанням прокурора та представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
До початку судового засідання через канцелярію господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява № б/н від 30.11.2012 р. про уточнення позовних вимог, якою останній фактично зменшив розмір позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем суми боргу за спірним договором. Вказаною заявою позивач просить суд стягнути з відповідача 2126,42 грн., у тому числі: 1 872,89 грн. основного боргу, 200, 60 грн. пені, 3% річних у розмірі 50,48 грн. та 2,45 грн. втрат від інфляції.
Заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог подано позивачем відповідно до ст.22 ГПК України, вона відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін. Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 30.11.2012 р. підтримали уточнені позовні вимоги. Судом заяву про зменшення позовних вимог було прийнято до розгляду.
Отже, судом розглядається позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя, який звернувся в інтересах держави в особі органу - Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2126,42 грн., у тому числі: 1 872,89 грн. основного боргу, 200, 60 грн. пені, 3% річних у розмірі 50,48 грн. та 2,45 грн. втрат від інфляції.
Відповідач -приватний підприємець ОСОБА_1 -письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь особисто або представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2., 3.9.3. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.
Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 19.11.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 30.11.2012 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 21.11.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України. Відповідачу кореспонденція направлена на 2 адреси, зазначені у позовній заяві: на юридичну адресу - 69009, АДРЕСА_1 та на фактичну -АДРЕСА_2.
Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002р., якщо підприємством поштового зв'язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. В даному випадку відправлені господарським судом Запорізької області ухвали на адреси відповідача у зв'язку із незнаходженням адресата до господарського суду не поверталась.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 30.11.2012 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача , суд
01.09.2006 р. Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір № 704236 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді", за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.
Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно п. 6.6. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Перспективна, буд. 25, тел. 236-53-93, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ); акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Енергопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати енергопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з енергопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк -п'ять днів (п. 6.6.1. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2. Договору).
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної оплати теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. Договору з наступного дня після закінчення -нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 2 766,78 грн.: січень -911,71 грн.; лютий -987,68 грн., березень -748,76 грн., квітень -118,63 грн.
Акти приймання-передачі та відповідні рахунки від Теплопостачальної організації були отримані Споживачем.
Як свідчать матеріали справи, акти приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012р. та від 29.02.2012 р. підписані відповідачем без зауважень та повернені на адресу Теплопостачальної організації, а отже, є погодженими. Всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2012 р. та від 30.04.2012 р. на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.
Відпущена за Договором теплова енергія відповідачем оплачена частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 1 872,89 грн.
Позовні вимоги про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 704236 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.09.2006 р. у розмірі 2 126,42 грн., у тому числі: 1 872,89 грн. основного боргу, 200,60 грн. пені, 3% річних у розмірі 50,48 грн. та 2,45 грн. втрат від інфляції є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши прокурора та представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч. 1 ст. 36-1 цього ж Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципах, зокрема: забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги… Як представницький орган територіальної громади рада у житлово-комунальній сфері за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності у цих відносинах, виконуючи надані їй державою повноваження.
Концерн "Міські теплові мережі" створено на підставі рішення тридцять четвертої сесії двадцять третього скликання Запорізької міської ради від 11.01.02 р. №17 "Про створення комунальних підприємств теплових мереж". Це підтверджується п. 1.1. Статуту Концерну "Міські теплові мережі". Згідно п.2.4. Статуту Концерну "Міські теплові мережі" до основних функцій концерну відносить реалізація державної політики з питань утримання та розвитку систем теплопостачання, збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності концерну з метою централізованих розрахунків за теплопостачання.
Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи -Концерну "Міські теплові мережі".
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача -оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав.
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 2 766,78 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.
Доказом отримання відповідачем зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри отриманих рахунків та актів за спірний період.
Акти приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012 р. та від 29.02.2012 р. підписані відповідачем без зауважень та повернені на адресу Теплопостачальної організації, а отже, є погодженими. Підписані акти приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2012 р. та від 30.04.2012 р. на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.
Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки. В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.
Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 872,89 грн.
Факт заборгованості відповідача в сумі 1 872,89 грн. позивачем документально підтверджений та обґрунтований.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1 872,89 грн. основного боргу підлягає задоволенню.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 200,60 грн. пені, 3% річних у розмірі 50,48 грн. та 2,45 грн. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 200, 60 грн. пені, 3% річних у розмірі 50,48 грн. та 2,45 грн. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.
Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем умов Договору щодо оплати теплової енергії та доведеність заявленої до стягнення суми, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Прокурора Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Заводського району до приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69009, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний. номер НОМЕР_1, рахунки не відомі) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії -Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 1872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн. 89 коп. основного боргу, 200 (двісті) грн. 60 коп. пені, 50 (п'ятдесят) грн. 48 коп. 3% річних та 2 (дві) грн. 45 коп. втрат від інфляції.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69009, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний. номер НОМЕР_1, рахунки не відомі) на користь Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р № 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) судовий збір в сумі 1 609, 50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03.12.2012 р.