04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" листопада 2012 р. Справа№ 5011-68/9589-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Остапенка О.М.
Скрипка І.М.
за участю представників:
від позивача: Фурман Р.В. - представник за дов. №651 від 02.07.2012р.;
від відповідача: Сьомочкіна О.С. - представник за дов. №б/н від 08.02.2012р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»
на рішення господарського суду м. Києва
від 01.10.2012р. (дата підписання - 05.10.2012р.)
у справі № 5011-68/9589-2012 (суддя - Ониськів О.М.)
за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»
до Державного комітету України із земельних ресурсів
про стягнення заборгованості.
Рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-68/9589-2012 у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із пропуском позивачем встановленого законом строку позовної давності щодо заявлених вимог.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на невірне застосування судом першої інстанції положень матеріального права, зокрема, ст.ст. 786, 257, ч.4 ст.267 ЦК України, а також норм процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке, на думку скаржника, підлягає скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позову у повному обсязі.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 03.07.2012р. №14-рп-2012 у справі №1-20/2012, скаржник зауважив, що положення ст.786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користуванні наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюються на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).
Позивач вважав, що заявлені до відповідача вимоги про стягнення заборгованості за завдані йому, як орендодавцю, внаслідок пошкодження переданого в оренду транспортного засобу збитки такими, що відносяться до «інших вимог наймодавця, які не випливають з договору найму (оренди)». Відтак, вказував скаржник, до цих вимог повинен застосовуватися загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, який не був пропущений позивачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. №5011-68/9579-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 22.11.2012р.
09.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надішли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив оскаржене судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.04.2008р. між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (далі - позивач, орендодавець) та Державним агентством земельних ресурсів України, правонаступником якого на підставі постанови Кабінету Міністрів України №48 від 13.02.2008р. є Державний комітет України із земельних ресурсів, (далі - відповідач, орендар) був укладений Договір оренди №008-Г (а.с.16-17, далі - Договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування строком на 12 місяців транспортний засіб марки TOYOTA модель Land Cruiser 2006 року випуску, державний номер АА 3533 СЕ.
11.04.2008р. орендодавець передав орендарю вказаний автомобіль, про що сторони склали відповідний Акт (а.с.24).
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб марки TOYOTA модель Land Cruiser, державний номер АА 3533 СЕ є власністю орендодавця і зареєстрований за ним на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії №ААС 127038 виданого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 26.06.2007р. (п.1.2 Договору).
Згідно з п.5.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання. Сторони погодили, що в разі якщо жодна із сторін Договору після закінчення терміну його дії не заявила про його розірвання, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений у Договорі.
Додатковими угодами від 31.12.2009р. та від 03.02.2010р. №2 строк дії Договору було продовжено до 31.12.2010р.
Відповідно до акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна від 24.09.2010р. (а.с.25) орендар згідно з Договором повернув, а орендодавець прийняв автомобіль ТОУОТА Land Cruiser, державний номер АА 3533 СЕ, 2006 року випуску. В акті сторони зазначили, що вказаний вище автомобіль передано орендодавцеві у пошкодженому стані внаслідок ДТП, яке сталося 20.09.2010р. у м. Києві по вул. Гетьмана, 27, в результаті якого вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження капоту, переднього бамперу, решітки радіатора, обох передніх крил та передньої лівої фари.
Того ж дня, 24.09.2010р. орендодавець та орендар дійшли згоди розірвати Договір оренди та уклали Додаткову угоду про його розірвання (а.с.22).
Судом першої інстанції було встановлено, що 21.09.2010р. ТОВ «Автолайн центр» виставило Державному підприємству «Центр державного земельного кадастру» рахунок № С000008681 на суму 24 820,94 грн. за виконані на звернення останнього ремонтні роботи орендованого транспортного засобу, який зазнав пошкоджень внаслідок ДТП.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначив, що згідно п.4.2. Договору орендар зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані орендодавцю внаслідок пошкодження транспортного засобу.
Як стверджував позивач, він неодноразово звертався до відповідача з вимогою відшкодувати завдані збитки на суму 24 820,94 грн., проте відповіді на листи відповідач не надав, завдані збитки не відшкодував.
З огляду на наведене, посилаючись на положення п.4.2 укладеного між сторонами Договору, а також на ст.803 ЦК України, позивач просив про стягнення із відповідача зазначеної суми у примусовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що за приписами ст.786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві застосовується позовна давність в один рік.
Судом першої інстанції встановлено, що перебіг строку позовної давності у порядку ст.786 ЦК України розпочався з моменту повернення орендованого майна згідно акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна, а саме: з 24.09.2010р., та закінчився 24.09.2011р. В той же час, позивач звернувся з позовом тільки 13.07.2012р., тобто з пропуском строку позовної давності в один рік, встановленого ч.1 ст.786 ЦК України, про застосування якого заявлено відповідачем у справі.
Враховуючи наведене, в силу ч.4 ст.267 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Обгрунтовуючи наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі, позивач у доводах апеляційного оскарження зазначав, що заявлені ним вимоги є вимогами про стягнення заборгованості, а тому до них повинен застосовуватись загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
Утім, судова колегія не може погодитися із такими доводами скаржника огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, в розумінні ч.2 вказаної статті, є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Утім, для застосування такої міри цивільної відповідальності як стягнення збитків, необхідно з'ясувати наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника. Це підтверджується також положеннями ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.11.2010р. у справі № 3-8916/2010р. (а.с.30) Задніпряного Олега Володимировича, який керував орендованим транспортним засобом ТОYОТА Land Cruiser державний номер АА 3533 СЕ, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. При цьому, судом встановлено, що Задніпряний О.В. керував транспортним засобом марки ТОYОТА Land Cruiser державний номер АА 3533 СЕ під час виконання ним трудових обов'язків, будучи на посаді водія Державного комітету України із земельних ресурсів.
З огляду на наведене, понесені орендодавцем витрати на здійснення ремонтних робіт орендованого транспортного засобу, який зазнав ушкоджень внаслідок ДТП, що сталося з вини водія орендаря, за своєю правовою природою є збитками, завданими орендодавцю вснаслідок неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором оренди.
Більше того, судовою колегією встановлено, що обгрунтовуючи правові підстави заявленого позову, ДП «Центр державного земельного кадастру» посилалося, зокрема, на ст.803 ЦК України «Правові наслідки пошкодження транспортного засобу», за приписами якої наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
За таких обставин справи, судом першої інстанції правомірно встановлено, що до вимог позивача про стягнення із відповідача 24 820,94 грн. витрат, понесених у зв'язку з ремонтом орендованого транспортного засобу, застосовуються положення ст.786 ЦК України.
Наведене відповідає та не суперечить офіційному тлумаченню ст.786 ЦК України, наданому Конституційним Судом України у рішенні від 03.07.2012р. №14-рп-2012 у справі №1-20/2012.
В силу ст.786 ЦК України, до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.
Згідно наявного у матеріалах справи двосторонньо підписаного Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна (а.с.25) відповідач повернув позивачу орендований транспортний засіб 24.09.2010р.
Таким чином, річний строк позовної давності щодо вимог позивача про відшкодування збитків, завданих пошкодженням орендованого майна, на суму 24 820,94 грн. закінчився 26.09.2011р. (оскільки 24.09.2011р. та 25.09.2011р. - вихідні дні).
В той же час, згідно поштового штемпелю на конверті, в якому позовна заява Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» надійшла до суду першої інстанції, позивач звернувся до господарського суду тільки 13.07.2012р., тобто після спливу встановленого законом річного строку позовної, про застосування якого було заявлено відповідачем під час судового розгляду справи (а.с.97-98).
За приписами ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2012р. №5011-68/9589-2012 - без змін, як законне та обгрунтоване.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-68/9589-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2012р. у справі №5011-68/9589-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-68/9589-2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Остапенко О.М.
Скрипка І.М.