04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" листопада 2012 р. Справа№ 5011-27/6247-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 15.10.2012 року № б/н Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року
у справі № 5011-27/6247-2012 (суддя - Курдельчук І.В..)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»
до Фізичної особи підприємця Дубкової Ірини Юріївни
про стягнення 1 009 359,78 грн.(еквівалентно 123 170,43 дол. США)
за участю представників сторін:
від позивача: Свистун С.Я. за дов.,
відповідача: Мельничук В.В. за дов.,
14.05.2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Дубкової Ірини Юріївни про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 009 359,78 грн., що еквівалентно 123 170, 43 дол. США.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 6/2008 USD від 20.03.2008 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця Дубкової Ірини Юріївни на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, залишок по кредиту у розмірі -37 208 доларів США 17 центів, що дорівнює - 297 207 грн. 70 коп., заборгованість по простроченому кредиту у розмірі -29 476 доларів США 19 центів, що дорівнює - 235 446 грн. 96 коп., заборгованість по простроченим процентам у розмірі -23 006 доларів США 50 центів, що дорівнює -183 769 грн. 02 коп., прострочена заборгованість по щомісячній комісії у розмірі - 13 914 грн. 81 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі -2 070 доларів США 77 центів, що дорівнює - 16 540 грн. 69 коп., пеню за несвоєчасну сплату нарахованих процентів у розмірі -1 684 долари США 25 центів, що дорівнює - 13 453 грн. 28 коп., пеню за несвоєчасну сплату щомісячної комісії за кредитне обслуговування у розмірі -1 079 грн. 83 коп. та 15 228 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
17.10.2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулося до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року по справі № 5011-27/6247-2012 частково, виключити з резолютивної частини рішення формулювання «з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення».
Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору боржник відповідає перед кредитором за виконання договору всім своїм майном і коштами, на які може бути звернено стягнення у порядку встановленому Законом , а Закон України «Про виконавче провадження» чітко визначає порядок виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з фізичних осіб -підприємців.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 26.11.2012 року.
Апелянт в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
В судовому засіданні 26.11.2012 року відповідач заперечив доводи скаржника.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
20.03.2008 року за заявою позичальника (а.с.15, т.1) між сторонами у справі було укладено Договір кредиту № 6/2008 USD, відповідно до умов якого позивач, як банк, зобов'язався надати відповідачу, як позичальнику, кредит у сумі 68 355 доларів США на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення та платності, а відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних (п. 1.2, п. 3.5 договору), сплачувати щомісяця комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом (п. 4.5.1 Договору), а також повертати позивачу кредит на умовах, що передбачені договором (п. 1.1, 1.3 Договору), але не пізніше 19.03.2015 року (а.с.16-19,т.1).
Позивач належним чином виконав умови Договору та надав відповідачу кредит, що підтверджується меморіальним валютним ордером №09*2103 від 21.03.2008 року (а.с.22, т.1), № 05-2103 від 21.03.2008 року (а.с. 24, т.1).
Відповідач умови Договору належним чином не виконав та кредит у встановлені строки та у визначеному розмірі не погашав.
18 березня 2009 року до даного кредитного договору укладено Додаткову Угоду № 1 про розстрочку боргу та затвердження нового графіку погашення кредиту (а.с.20, т.1).
Позивач стверджує, що відповідачем постійно порушуються умови договору щодо порядку та строків погашення кредиту, посилаючись на норми ст. 1050 ЦК України, умови п. 3.7 договору просить стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором, що становить: 37 208,17 доларів США (297 207,70 грн.) - залишок по кредиту; 29 476,19 доларів США (235 446, 96 грн.) - заборгованість по простроченому кредиту; 23 006,50 доларів США (183 769,02 грн.) - заборгованість по простроченим процентам становить); 13 914,81 грн. - прострочена заборгованість по щомісячній комісії.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем порушено п. 1.1. п. 1.2., п. 3.5, п. 3.7.,п. 4.5.1 Договору, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом; сплати комісії за кредитне обслуговування у строки, передбачені Договором.
Позивач неодноразово надсилав відповідачу вимоги про порушення зобов'язання за Договором кредиту та сплати заборгованості. Належним чином засвідчені копії вимог долучені до матеріалів справи, факт їх отримання відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення (а.с.35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46-54, т.1).
Протягом 2010-2012 років банк направляв боржнику безліч вимог про сплату заборгованості та дострокового повернення кредиту (а.с.55-62, т.1), однак, позичальник (відповідач у справі) залишив вимоги позивача без реагування, відповіді не наддав, грошові кошти не сплатив.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом заходів відповідальності.
Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.3 Договору за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення: повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Обов'язок позичальника щодо достроково повернення частини позики також передбачений п. 3.7. Договору кредиту.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції визнає обґрунтованим та правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення: 37 208 доларів США 17 центів, що дорівнює - 297 207 грн. 70 коп., що становить залишок по кредиту; 29 476 доларів США 19 центів, що дорівнює - 235 446 грн. 96 коп. - заборгованість по простроченому кредиту; 23 006 доларів США 50 центів, що дорівнює -183 769 грн. 02 коп. - заборгованість по простроченим процентам; 13 914 грн. 81 коп. - прострочена заборгованість по щомісячній комісії; 2 070 доларів США 77 центів, що дорівнює - 16 540 грн. 69 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту ;1 684 долари США 25 центів, що дорівнює - 13 453 грн. 28 коп. пеню за несвоєчасну сплату нарахованих процентів; 1 079 грн. 83 коп. пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії за кредитне обслуговування (з врахуванням перерахунку пені у відповідності до вимог ст.. 232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань») та 15 228 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору .
Апелянт не заперечує рішення суду по суті та розміру стягнутої пені, стверджує, що господарським судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів представлених в матеріалах справи, а саме, що судом не надано належної правової оцінки Заяві Дубкової І.Ю. від 20.03.2008 року про надання кредиту для придбання трьох автомобілів (а.с.15, т.1), а також договору застави від 20.03.2008 року, який укладено між сторонами кредитного договору в забезпечення кредиту.
На думку апелянта в резолютивній частині рішення судом зазначено джерела стягнення «з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення», що суперечить вимогам ст. 84 ГПК України, ст.32 Закону України «Про виконавче провадження». У відповідності до вимог ст. 84 ГПК України рішення господарського суду ухвалюються іменем України і складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, при цьому резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум; розмір сум, що підлягають стягненню.
Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача рахунків, дане питання не з'ясовувалося та не досліджувалося місцевим господарським судом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 10.07.2003 р. N 1095-IV) у виконавчому документі повинні бути, зокрема, зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким і обов'язково містити вступну, описову мотивувальну та резолютивну частини. Разом с тим, рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі (п.8 постанови).
У пункті 9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.96 N 02-5/422 «Про судове рішення» також зазначено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно.
Системний аналіз наведених законодавчих приписів, а також правових позицій Пленуму Верховного Суду України та президії Вищого арбітражного суду України свідчить про те, що господарський суд не вправі ухвалювати судове рішення нечіткого, альтернативного характеру.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, № 606-XIV.
Відтак, суд в резолютивній частині рішення встановив порядок його виконання, що Законом України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції виконавчого органу та суперечить вищезазначеним нормам права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги в даній частині вважає за необхідне змінити рішення суду, виключивши з п. 2 резолютивної частини слова «з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення».
В той же час колегія відмовляє апелянту у задоволені вимог про повернення зайво сплаченого судового збору, оскільки відповідно до Закону України «Про судовий збір» № 3674-УІ від 08.07.2011 року (з послідуючими змінами та доповненнями) судовий збір справляється за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Стаття 4 Закону встановлює ставки судового збору в залежності від оскарження виду процесуального документу (рішення, ухвали). Оскільки, апелянт оскаржує саме рішення суду судовий збір підлягає стягненню в розмірі передбаченому ч.4 п.2 ст. 4 Закону № 3674-УІ. При цьому, позовні вимоги позивача мають майновий характер (стягнення коштів), тому твердження апелянта, що апеляційні вимоги стосуються немайнового характеру прийнятого судом рішення і судовій збір підлягає сплаті виходячи з немайнового характеру спору, колегія суддів апеляційної інстанції визнає помилковими.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак рішення господарського суду Київської області від 03.10.2012 року у справі № 5011-27/6247 підлягає зміні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року по справі № 5011-27/6247-2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі № 5011-27/6247-2012 змінити.
3. П. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі № 5011-27/6247-2012 викласти в наступній редакції: «Стягнути з Фізичної особи підприємця Дубкової Ірини Юріївни (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 24, кв. 188, ідентифікаційний номер 1972604829) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код за ЄДРПОУ 09322299) залишок по кредиту у розмірі - 37 208 доларів США 17 центів, що дорівнює - 297 207 грн. 70 коп., заборгованість по простроченому кредиту у розмірі - 29 476 доларів США 19 центів, що дорівнює - 235 446 грн. 96 коп., заборгованість по простроченим процентам у розмірі -23 006 доларів США 50 центів, що дорівнює -183 769 грн. 02 коп., прострочена заборгованість по щомісячній комісії у розмірі - 13 914 грн. 81 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі -2 070 доларів США 77 центів, що дорівнює - 16 540 грн. 69 коп., пеню за несвоєчасну сплату нарахованих процентів у розмірі -1 684 долари США 25 центів, що дорівнює - 13 453 грн. 28 коп., пеню за несвоєчасну сплату щомісячної комісії за кредитне обслуговування у розмірі -1 079 грн. 83 коп. та 15 228 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору».
4. В решта частині рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2012 року у справі № 5011-27/6247-2012 залишити без змін.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Справу № 5011-27/6247-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Зеленін В.О.
Мальченко А.О.