"27" листопада 2012 р. Справа № 5023/3823/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Потапенко В.І. , суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю:
представників сторін:
позивача -Гур'єва В.М., довіреність № 1423 від 15.06.2012 р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3497 Х/1-44) на рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2012 року у справі № 5023/3823/12
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком", м. Харків
про стягнення 246 798,36 грн
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон. Телеком" про стягнення 246768,36 грн., в тому числі: 233798 грн. заборгованості по орендній платі по договору оренди нерухомого майна товариства № 225-19 від 10.05.2011 р. та нарахованих на цю заборгованість 10413,91 грн. пені, 467,60 грн. інфляційних та 2088,85 грн.-3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди нерухомого майна товариства № 225-19 від 10.05.2011 р. щодо сплати орендної плати за період з березня по червень 2012 року.
Після подання заяви про уточнення позовних вимог позивач просив суд в частині стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 58 449, 50 грн. та пені у сумі 4 675, 97 грн. провадження по справі припинити у зв'язку з добровільною сплатою цих сум відповідачем після подання позовної заяви, та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 175 348, 50 грн., за квітень-червень 2012 р., 5 737, 94 грн. пені, 467, 60 грн. інфляційних та 2 088, 85 грн. -3% річних.
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що після надходження позовної заяви до суду, відповідачем за договором оренди нерухомого майна товариства № 225-19 від 10.05.2011 р. платіжним дорученням № 5626 від 30.08.2012 року було сплачено заборгованість по орендній платі за березень 2012 року в сумі 58 449, 50 грн. та пені у сумі 2 352, 35 грн. - всього 60 801, 85 грн., а також платіжним дорученням № 11526 від 28.09.2012 року відповідачем сплачено пеню у розмірі 2 323, 62 грн.) Тобто, відповідач вказує, що ним добровільно частково сплачено заборгованість по орендній платі в розмірі 58 449, 50 грн. за березень 2012 року та частково пеню у сумі 4 675, 97 грн., у зв'язку з чим, на його думку у даній частині позовних вимог провадження у справі підлягає припиненню, а несплаченою залишилась загальна сума заборгованості по орендній платі у розмірі 175 348, 50 грн. за квітень-червень 2012 року та пеня в розмірі 5 737, 94 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р. по справі № 5023/3823/12 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю.
З відповідача на користь позивача стягнуто 175 348, 50 грн. заборгованості з орендної плати, 5737, 94 грн. пені, 467, 60 грн. інфляційних та 2088, 85 грн. -3% річних.
Відповідач із вказаним рішенням в частині стягнення 5737,94 грн. пені не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить це рішення в зазначеній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд Харківської області залишив поза увагою доводи відповідача про сплату ним пені за період з січня по березень 2012 року., а саме не взято до уваги платіжні доручення № 5627 від 31.05.2012 р. про сплату 2401,06 грн. пені та № 3966 від 27.06.2012 р. про сплату 2203,03 грн. пені.
Крім цього відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи через знаходження представника відповідача у щорічній відпустці, у зв'язку з чим, на думку відповідача йому не було створено умов для ознайомлення із заявою позивача про зменшення позовних вимог та надання пояснень і заперечень на цю заяву.
Відповідач надіслав доповнення до апеляційної скарги, в яких, посилаючись на сплату ним після прийняття оскаржуваного рішення заборгованості з орендної плати по договору оренди нерухомого майна товариства № 225-19 від 10.05.2011 р. в сумі 58449,50 грн. за квітень 2012 р. та 58449,50 грн. за травень 2012 року, просить скасувати частково рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2012 р. у справі № 5023/3823/12 в частині стягнення 175348,50 грн. заборгованості з орендної плати та 5737,94 грн. пені та прийняти нове рішення, яким припинити провадження в частині стягнення 116899 грн. заборгованості з орендної плати за відсутністю предмету спору, стягнути з відповідача на користь позивача 58449,50 грн. заборгованості з орендної плати, відмовити відповідачу в позові в частині стягнення 5737,94 грн. пені.В іншій частині рішення залишити без змін.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідач представника для участі в судове засідання не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з терміновим відрядженням його представника.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки у випадку знаходження представника відповідача у відрядженні відповідач як учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь в судовому процесі іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
10.05.2011 року між позивачем - ПАТ "Укртелеком" та відповідачем - ТОВ "Велтон. Телеком" було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 225-19 відповідно до умов якого позивач, орендодавець передав, а відповідач, орендар прийняв у строкове платне користування технологічні приміщення, що є власністю орендодавця та розташовані у м. Харкові на першому поверсі двоповерхової будівлі № 34 по вул. Шарікова, загальною площею 84, 1 кв. м. для розміщення обладнання ( а.с. 10-12).
Строк дії договору, з урахуванням підписаної обома сторонами додаткової угоди № 1 від 24.04.2012 року з 01.05.2011 року по 30.04.2013 року (а.с. 16).
Відповідно до акту приймання-передачі майна від 10.05.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв відповідно до умов договору технологічні приміщення, загальною площею 84, 1 кв.м. для розміщення обладнання за адресою: м. Харків, вул. Шарікова, б. 34 ( а.с. 13).
В п. 3.1. договору сторони передбачили, що орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 579,17 грн., крім того ПДВ (20%) 115,83 грн., всього 695,00 грн. за 1 м.кв. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 84,1 м.кв. всієї орендованої площі становить 48707,92 грн., ПДВ 20% - 9741,58 грн., разом до сплати 58449,50 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Згідно з п. 3.5. договору орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надання послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендареві.
Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає позивачу перший примірник акта про надані послуги.
У відповідності до п. 3.6. договору орендна плата перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються відповідачу разом з актом про надання послуг та податкової накладною.
Як свідчать матеріали справи, а саме складені та підписані сторонами відповідно до п 3.5 договору акти наданих послуг за спірний період № 638806-5529 від 31.03.2012 р., .№ 638806-5846 від 30.04.2012 р., № 638806-6154 від 31.05.2012 р, № 638806-6269 від 30.06.2012 р (а.с. 37-39; 85-88), позивач протягом дії договору свої зобов'язання щодо надання в оренду відповідачеві орендованого майна виконував в повному обсязі.
Відповідно до вказаного пункту договору позивачем відповідачу виставлялись рахунки на сплату орендної плати за спірний період, а саме: рахунок № 5626 від 31.03.2012 р.-за березень 2012 року (а.с. 91), рахунок № 5911 від 30.04.2012 р.-за квітень 2012 року (а.с. 39,92), рахунок № 638806-6221 від 31.05.2012 р -за травень 2012 року( а.с.38,93), рахунок № 638806 -6336 від 30.06.2012 р.-за червень 2012 року (а.с. 37, 94).
Згідно з п. 6.1.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наведених вище актів наданих послуг, в яких сторони також зафіксували наявність заборгованості по орендній платі на час складання цих актів, відзиву самого відповідача (а.с. 81-82), реєстрів платіжних документів, переданих орендарем за березень-червень 2012 року (а.с. 40-43), відповідач на час подання позову у даній справі своїх зобов'язань по сплаті орендної плати по договору оренди нерухомого майна товариства № 225-19 від 10.05.2011 р. за період з березня по червень 2012 року не виконав у зв'язку з чим його заборгованість по орендній платі за цей період на час подання позову складала 233798 грн.
На вказану суму заборгованості за період прострочення її сплати позивачем відповідачу було нараховано пеню в сумі 10413 грн.91 грн., 3% річних в сумі 2088,85 грн. та 467,60 грн. інфляційних.
Проте, після подання позивачем 23.08.2012 р. позову у даній справі відповідачем платіжним дорученням № 5626 від 30.08.2012 року було сплачено заборгованість по орендній платі за березень 2012 року у сумі 58 449, 50 грн. та пеню у сумі 2 352, 35 грн. - всього 60 801, 85 грн.(а.с. 33,101), а також платіжним доручення № 11526 від 28.09.2012 року відповідачем сплачено пеню у розмірі 2 323, 62 грн. (а.с. 102).
Зважаючи на цю сплату, позивач заявою від 02.10.2012 р. (а.с. 97-98) зменшив позовні вимоги, а саме просив провадження у справі припинити в частині сплачених відповідачем 58 449, 50 грн. заборгованості з орендної плати за березень 2012 року та 4675,97 грн. пені та стягнути з останнього решту заборгованості по орендній платі у розмірі 175 348, 50 грн. за квітень-червень 2012 року та пені у розмірі 5 737, 94 грн.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступне.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, відповідач не виконав своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за період вказаний відповідачем у заяві про зменшення позовних вимог -з квітня по червень 2012 року в сумі 175348,50 грн., у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення цих вимог.
При цьому, колегія суддів зазначає, що господарський суд Харківської області правильно визначив предметом розгляду позовні вимоги в зменшеному розмірі.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в якому зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову, а тому припинення провадження в цьому випадку в частині зменшення відповідної суми не здійснюється - про таке зменшення зазначається в описовій частині рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Також колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області обґрунтовано задовольнив решту позовних вимог -про стягнення 5 737, 94 грн. пені, 467, 60 грн. інфляційних та 2 088, 85 грн. -3% річних, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
В силу вимог ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п.8.2 договору, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національно Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Згідно з ч.6. ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, як було наведено вище, матеріалами справи та самим відповідачем підтверджується порушення ним своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за спірний період, нарахування позивачем до стягнення пені в сумі 5737,94 грн, інфляціних у сумі 467,60 грн. та трьох відсотків річних у сумі 2 088,85 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що господарський суд Харківської області залишив поза увагою доводи відповідача про сплату ним пені за період з січня по березень 2012 року, а саме не взято до уваги платіжні доручення № 5627 від 31.05.2012 р. про сплату 2401,06 грн. пені та № 3966 від 27.06.2012 р. про сплату 2203,03 грн. пені.
Позивачем заявлено до стягнення у даній справі пеня, 3%річних та інфляційні за періоди прострочення, починаючи з 01.03.2012 р., а тому відповідач необґрунтовано посилається на сплату ним пені за період, який не відноситься до предмету даного спору -з січня по-березень 2012 року.
В платіжних дорученнях № 5627 від 31.05.2012 р. про сплату 2401,06 грн. пені та № 3966 від 27.06.2012 р. про сплату 2203,03 грн. пені, на які посилається відповідач ( а.с. 99,100) в реквізиті «Призначення платежу»вказані рахунки № 5126 від 01.01.2012 р. та № 5521 від 29.02.2012 р.
В рахунках № 5126 від 01.01.2012 р. та № 5521 від 29.02.2012 р. (а.с. 89 періодами сплати пені зазначено 01.01.2012 р-по 31.01.2012 р. та з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р., тобто січень та лютий 2012 р.
Вказані періоди нарахування пені не відносяться до спірного у даній справі періоду, а тому зазначені платіжні доручення не є належними доказами у даній справі, оскільки не містять даних стосовно обставин, що входять до предмета доказування у даній справі.
Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що господарський суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи через знаходження представника відповідача у щорічній відпустці, у зв'язку з чим, на думку відповідача йому не було створено умов для ознайомлення із заявою позивача про зменшення позовних вимог та надання пояснень і заперечень на цю заяву.
Колегія суддів зазначає, що у випадку відпустки представника відповідача, останній як учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь в судовому процесі іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов' язаних з ним трудовими відносинами.
Крім цього відповідно до ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування чи зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Однак відповідач не надав будь-яких пояснень та заперечень чи доказів, які спростовують правильність висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Крім цього колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в доповненнях до апеляційної скарги на часткову сплату ним після прийняття оскаржуваного рішення заборгованості з орендної плати в сумі 116899 грн. як на підставу для припинення провадження в цій частині, оскільки сплата заборгованості після прийняття господарським судом першої інстанції рішення по справі не передбачена статтею 104 Господарського процесуального кодексу України як підстава для зміни чи скасування апеляційним господарським судом вказаного рішення, а тому, відповідно відсутні підстави для застосування пункту 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено повноваження апеляційного господарського суду скасувати повністю або частково рішення господарського суду першої інстанції і припинити провадження у справі.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позову, а підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на наведене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2012 року у справі № 5023/3823/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 30.11.2012 р.
Головуючий суддя Потапенко В.І.
Суддя Тихий П.В.
Суддя Россолов В.В.