04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"27" листопада 2012 р. Справа№ 5011-55/7559-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Савіна О. Б. - представник за довіреністю № 11/1253 від 19.12.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012
у справі № 5011-55/7559-2012 (суддя Ягічева Н. І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» в особі філії в м. Сімферополі
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 18 053,26 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 17 653,26 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено за ремонт автомобіля «Dacia SANDERO», державний номерний знак АК 5041 ВН, який належить Гудзю Ігорю Володимировичу, пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини Зуйкова Олександра Вікторовича - водія автомобіля «Volkswagen Caddy», державний номерний знак АК4827АЕ, який належить Відкритому акціонерному товариству «ВТБ Банк», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати в сумі 400 грн., які становлять вартість проведеної оцінки вартості матеріального збитку, за результатами якої складено відповідний акт.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.08.2012, повний текст якого підписаний 27.08.2012, у справі № 5011-55/7559-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено страхове відшкодування в сумі 17 653,26 грн., в задоволенні вимог про стягнення 400 грн. відмовлено.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу.
Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення 400 грн. ґрунтується на тому, що чинним законодавством не передбачено стягнення в порядку регресу витрат на звіт про оцінки вартості матеріальної шкоди.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 по справі №5011-55/7559-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішення спору не прийнято до уваги те, що станом на момент вирішення спору по суті відповідач не отримував від позивач жодних претензій, заяв, повідомлень щодо виплати страхового відшкодування, а отже, фактично, на час звернення позивача до суду з даним позовом, права позивача не були порушені.
Позивач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
Позивач як Страховик та Гудзь Ігор Володимирович як Страхувальник уклали поліс страхування засобу наземного транспорту, цивільної відповідльісті, водія та пасажирів від нещасних випадків № НТ 25835 (далі Договір 1) (а.с. 39), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу - автомобіля Dacia SANDERO», державний номерний знак АК 5041 ВН (далі Автомобіль).
Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 4 Договору 1 та становить з 00 год. 00 хв. 29.11.2008 до 24 год. 00 хв. 28.11.2009.
29.07.2009 року в 18:00 в місті Сімферополі по вул. Маяковського, 14 сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Гудзя І. В., автомобіля Volkswagen Caddy, державний номерний знак №АК4827АЕ (далі Автомобіль 1), який належить Відкритому акціонерному товариству «ВТБ Банк», під керуванням Зуйкова Олександра Вікторовича, автомобіля Hyundai, державний номерний знак №АК5231ВН, який належить Коваленку Юрію Миколайовичу, під керуванням Дроненка Андрія Леонідовича, автомобіля ЗАЗ, державний номерний знак №АК8937АО, під керуванням власника Юсуфа Али Бекоровича та автомобіля Chery державний номерний знак №АК6583ВВ, під керуванням власника Кошельнікової Лариси Володимирівни.
В результаті ДТП було пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.
За замовленням позивача, ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8042/08 від 28.11.2008) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якого 13.08.2009 ПП «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням Автомобіля, SL № 11483 (далі Звіт) (а.с. 46-56), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 17 653,26 грн.
Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 974 від 27.08.2009 (а.с. 58), з урахуванням того, що франшиза за Договором 1 становить 0 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 17 653,26 грн.
Платіжним дорученням № 1871 від 09.09.2009 (а.с. 60) позивач перерахував Гудзю І. В. 17 653,26 грн. з призначенням платежу: «Страхове відшкодування поліс НТ 25835, справа № 10635 (КАСКО) без ПДВ.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний Зуйков О. В., що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 8443095, виданою ОГАІ м. Сімферополя та АТІ при УГАІ ГУ МВД України в АР Крим (протокол про адміністративне правопорушення АК № 016067 від 29.07.2009(а.с. 43).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З наданої відповідачем копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 6186762 слідує, що станом на 29.07.2009 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність ВАТ «ВТБ Банк» як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 6186762, є саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - ВАТ «ВТБ Банк».
Щодо посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, на те, що судом першої інстанції при вирішення спору не прийнято до уваги те, що станом на момент вирішення спору по суті відповідач не отримував від позивача жодних претензій, заяв, повідомлень щодо виплати страхового відшкодування, а отже, фактично, на час звернення позивача до суду з даним позовом, права позивача не були порушені, слід зазначити наступне.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладені вище правові норми, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а отже, відповідно до зазначених вище норм, позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, що ним і було зроблено.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012, в той час як частиною 3 ст. 82 ГПК України встановлено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
Щодо розміру заявленого до стягнення відшкодування слід зазначити таке.
Позивач вимагає стягнути з відповідача 18 053,26 грн., з яких 17 653,26 грн. -виплачена ним Страхувальнику сума страхового відшкодування, 400 грн. - витрати на оплату експертного дослідження.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з Полісом № ВВ 6186762, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 25 500 грн., франшиза - 0 грн.
Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 17 653,26 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату експертного дослідження в сумі 400 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не віднесені до витрат, які, згідно зі статтею 29 Закону, відшкодовуються в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
До того ж, згідно з п. 8.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24.11.2003 № 142/5/2092, до вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов'язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами.
Слід також зазначити, що вказані витрати страховика пов'язані з визначенням розміру збитків і спрямовані на забезпечення його звичайної господарської діяльності, з огляду на що, на думку колегії суддів, не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат з оплати експертного дослідження в сумі 400 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі № 5011-55/7559-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна».
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі №5011-55/7559-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2012 у справі №5011-55/7559-2012 залишити без змін.
3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-55/7559-2012.
Повний текст постанови складено: 03.12.2012
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.