ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
03.12.12 Справа № 9пн/5014/2921/2012.
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Нафтохімрембуд",
м. Лисичанськ Луганської області
до Комунального підприємства "Лисичанське бюро технічної інвентаризації", м. Лисичанськ
про визнання права власності
в присутності представників:
від позивача -Пурик С.О., ліквідатор, ухвала № 20/51б від 25.10.12,
від відповідача -не прибув
суть спору: позивачем, ТОВ "Нафтохімрембуд", заявлені вимоги про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, майданчик НПЗ, та зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на це майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушену господарським судом Луганської області справу про банкрутство ТОВ фірми "Нафтохімрембуд" № 20/51б, в межах якої були вжиті заходів щодо встановлення місцезнаходження майна банкрута, включення цього майна до ліквідаційної маси банкрута та його реалізації у встановленому порядку.
Згідно зі списками рухомого і нерухомого майна та переліку основних засобів підприємства банкрута за ТОВ фірмою "Нафтохімрембуд" обліковується наступне нерухоме майно:
· майстерні хімпокриття будівлі гаражу, інв. № 145,
· майстерня теплоізоляційна, інв. № 146,
· будинок пересувного типу, інв. № 200,
· склад для зберігання матеріалів, інв. № 225,
· склад для матеріалів, інв. № 39271,
· цех вентиляційних заготівок, інв. № 150,
· будівля управління, інф. № 149
що розташовано за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, майданчик НПЗ.
Позивач, ТОВ "Нафтохімрембуд", у судовому засіданні звернувся з клопотанням, в якому просить суд звільнити від сплати судового збору. Обґрунтовуючи клопотання тим, що підприємство згідно постанови господарського суду Луганської області визнано банкрутом та на рахунках не залишилось грошових коштів.
Відповідач, КП "Лисичанське БТІ", позов не визнав через підстави, викладені у відзиві на позовну заяву за № 337.
Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, враховуючи позицію відповідача, суд вважає наступне.
Інтерес позивача полягає у визнанні за ним права власності на спірне нерухоме майно.
Судом встановлено, що господарським судом Луганської області було порушено справу про банкрутство ТОВ фірми "Нафтохімрембуд" № 20/51б, в межах якої було зобов'язано вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження майна банкрута, включення цього майна до ліквідаційної маси банкрута та його реалізації у встановленому порядку.
Згідно зі списками рухомого і нерухомого майна та переліку основних засобів підприємства банкрута, які є у наявності ліквідатора, за ТОВ фірмою "Нафтохімрембуд" обліковується наступне нерухоме майно:
· майстерні хімпокриття будівлі гаражу, інв. № 145,
· майстерня теплоізоляційна, інв. № 146,
· будинок пересувного типу, інв. № 200,
· склад для зберігання матеріалів, інв. № 225,
· склад для матеріалів, інв. № 39271,
· цех вентиляційних заготівок, інв. № 150,
· будівля управління, інф. № 149
що розташовано за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, майданчик НПЗ.
Ця інформація надійшла від ДПІ у м. Сєвєродонецьк у 2011 році, яка отримана в ході проведення заходів з виявлення майна боржника та опитання свідків.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступних принципових позицій.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.
По-перше, за правилом ст. 33 ГПК України на позивача покладено обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем надані до справи копії списків рухомого і нерухомого майна та переліку основних засобів підприємства банкрута (а.с. 20 -24), листа ДПІ у м. Сєвєродонецьк від 18.11.11 та фотографій об'єктів нерухомості (а.с. 27 -31), однак згідно зі ст. 34 ГПК України ці документи не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази, які мають значення для справи.
По-друге, відповідно до статті 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.
Зі змісту Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Мін'юсту України від 7 лютого 2002 року №7/5 вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Цим Тимчасовим положенням встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації в межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3).
Провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити певні дії повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з фактичних обставин та наданих позивачем до справи матеріалів, суд вважає, що підстави для задоволення позову про визнання права власності на нерухоме майно за наведених позивачем обставин відсутні.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір»враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Суд вважає за необхідне звільнити позивача від сплати судового збору за цією справою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 80 п. 1 ч.1, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову ТОВ фірма "Нафтохімрембуд" щодо визнання права власності відмовити.
2. Провадження у справі щодо зобов'язання відповідача, КП "Лисичанське БТІ", здійснити державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено і підписано 04.12.2012.
Суддя А.Г.Ворожцов