"26" листопада 2012 р. Справа № 21/5005/5276/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В.,, Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
позивача: Малік І.В.
відповідача: Будник К.С.
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р.
у справі № 21/5005/5276/2012 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС"
до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ"
про стягнення 70055 грн. 07 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2012р. (суддя Назаренко Н.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р. (судді: Стрелець Т.Г., Науменко І.М., Голяшкін О.В.), позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" основний борг у розмірі 68 242,80 грн., пеню у розмірі 20,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 614,19 грн., 3% річних у розмірі 1 175,35 грн., відповідно розподілені судові витрати. В частині стягнення 3% річних у сумі 2,54 грн. -відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на умови п. 10.2 укладеного між сторонами договору поставки, якими передбачено, що вирішення спорів, які виникають при виконанні сторонами зобов'язань за цим договором, вирішуються третейським судом, тому господарські суди мали б припинити провадження у справі.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" просить оскаржені рішення та постанову залищити без змін як законні та обгрунтовані, а касаційну скаргу -без задоволення як безпідставну.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Господарськими судами встановлено:
18.11.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (Постачальник) укладено договір поставки № 404, строком дії до 31.12.2012р. (п.11.3. Договору).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар згідно з специфікаціями до Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 2.1. договору визначено, що найменування товару, асортимент (номенклатура), кількість і якісні характеристики, гарантійний строк, вказується у Специфікаціях до Договору, які з дати підписання сторонами є невід'ємною частиною цього Договору.
Поставка товару здійснюється в строк і на умовах поставки вказаних в Специфікації (п.3.1. договору).
Згідно з п.5.2. договору оплата товару Покупцем проводиться за кількістю товару, вказаною в рахунку і кожній конкретній Специфікації до Договору, на підставі рахунків (рахунків-фактур), виставлених Постачальником, на умовах платежу, вказаних в Специфікаціях до Договору.
Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, останній сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,06% від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на суму 68 242,80 грн., який відповідач повинен був оплатити у строк з 11.11.11р. по 17.11.2011р. включно.
Однак відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором щодо оплати товару не виконав, в результаті чого виник борг у вказаному розмірі.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків по договору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 23.04.2012р. з вимогою здійснити оплату суми основного богу та штрафні санкції. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.
На вказану суму боргу позивачем були нараховані: 20,19 грн. пені, 1177, 89 грн. -3% річних, 614, 19 грн. - інфляційних втрат. Господарськими судами перевірено подані позивачем розрахунки та встановлено, що розрахунок суми 3% річних виконаний неправильно і до стягнення підлягає сума 1 175, 35 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки -штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо порушення відповідачем свого зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий товар, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов.
Разом з тим, судова колегія касаційної інстанції вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку посиланням відповідача на необхідність припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України відповідно до умов п.10.2. договору поставки, якими передбачено що всі спори, вимоги та претензії, які можуть виникнути із цього договору підлягають вирішенню в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарюючого суб'єкта (юридичної особи) на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав. Частиною 3 названої статті встановлено, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Господарськими судами встановлено, що в розумінні змісту ст. 12 ГПК України, спір у даній справі підвідомчий господарському суду.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
З приписів наведеного законодавства вбачається, що спір у сфері господарських правовідносин може бути переданий сторонами для його вирішення до третейського суду, водночас Конституція України гарантує право кожного будь-якими не забороненими або встановленими законом способами захистити своє порушене право. Отже, домовленість сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не обмежує і не позбавляє права сторони на звернення до суду загальної юрисдикції за захистом порушеного права.
Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2012р. у справі № 21/5005/5276/2012 -без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
Суддя Жаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.