"28" листопада 2012 р. Справа № 16/5026/479/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддівКролевець О.А.,
Хрипуна О.О. (доповідача),
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"
на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 господарського суду Черкаської області від 22.05.2012
у справі господарського суду№ 16/5026/479/2012 Черкаської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласттрейдинг"
проприпинення та визнання права власності на предмет іпотеки
за участю представників
позивачаГреченюк С.О., Яровенко А.М.,
відповідачаФедорук В.Є.,
третьої особине з'явилися,
Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі №16/5026/479/2012 (суддя Спаських Н.М.) частково задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк"; в порядку звернення стягнення на майно визнано за ПАТ "Укрсоцбанк" право власності на предмет іпотеки (комплекс: магазин непродовольчих товарів (літ. А-3, А-2, А'-2), гараж ( літ. Ж-І), офіс - склад (літ. В-І, в), ангар (літ. Г-І), гараж ( літ. Б), огорожа ( літ. 1-2,3 ), замощення (літ. І), гараж (літ. Д), гараж (літ. Е) за адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 419; виробничий корпус металопластикових виробів із прибудовою ( літ. Д-ІІ, д), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, б. 8/9; нежитлові будівлі: лікувально-оздоровчий комплекс (літ. А-2, а, а'), спортивно оздоровчий комплекс з прибудовами (літ. Б-2, б2, б3), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 14 грудня, б. 8; стягнуто із ТОВ "Нікос" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 64 380,00 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про припинення права власності ТОВ "Нікос" на предмет іпотеки відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 (головуючий суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі № 16/5026/479/2012 залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ "Нікос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 та рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі № 16/5026/479/2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням та порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Застосувавши положення п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", в редакції Закону України від 05.03.2009 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів", згідно з якими третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, суди попередніх інстанцій правомірно не застосували до даних правовідносин наявне у іпотечних договорах арбітражне застереження про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду третейським суддею даного спору в силу вимог Закону України "Про третейські суди", що виключає застосування передбаченого договорами арбітражного застереження.
Задовольняючи позов в частині звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено правомірність підстав позовних вимог зібраними у справі доказами в частині вимог про визнання права власності на предмет іпотеки за трьома іпотечними договорами від 13.06.2007 в процедурі звернення стягнення на майно.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.06.2007 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ТОВ "ПластТрейдінг" був укладений генеральний кредитний договір №895/09.2-057, виконання зобов'язань позичальника за яким було забезпечено майном, переданим ТОВ "Нікос" в іпотеку за іпотечними договорами від 13.06.2007 № ІД1-895/09.2-057, № ІД2-895/09.2-057, № ІД3-895/09.2-057.
Генеральним договором на здійснення кредитування та додатковими угодами до нього № 1 і № 2 від 12.06.2007 було передбачено, що забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплати процентів та інших платежів є договори іпотеки комплексу будівель та споруд за адресами: м. Черкаси вул. Ільїна, 419; м. Черкаси, пров. ХХ партз'їзду, 8/9 та м. Черкаси вул. 14 Грудня, буд. 8.
Іпотечні договори при визначенні забезпеченого ним основного зобов'язання містять посилання на генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-057 від 12.06.2007, невід'ємними частинами якого є додаткові угоди №№ 1 і 2, якими визначено ліміт кредитування та максимальну відсоткову ставку по кредиту - 17%.
Пунктом 4.1 вказаних договорів іпотеки сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п. 4.6.3 договорів іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Судами також встановлено, що ухвалою від 02.09.2010 у справі № 01/775 за заявою ТОВ "ПластТрейдінг" про визнання його банкрутом було визнано вимоги кредитора позичальника -Київської міської філії АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" на суму 14 456 194,35 грн. на підставі заборгованості за генеральним договором про здійснення кредитування і додатковими угодами до нього № 1 і № 2, якими обґрунтовано також і позовні вимоги у даній справі. Дана ухвала набрала чинності.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "ПластТрейдінг", згідно із ст. 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не поширюється на вимоги кредиторів до поручителів (майнових поручителів) такого боржника.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.05.2010 позивачем в особі Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк" було надіслано на адресу відповідача та позичальника претензії з вимогою належного виконання кредитних договорів та застереження про звернення стягнення на заставлене майно у разі невиконання зобов'язань за кредитними договорами, відповідно до вимог ст. ст. 33, 36 - 38 Закону України "Про іпотеку".
На підставі ст.ст. 526, 546, 574, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 35 -37 Закону України "Про іпотеку" суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що Законом України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення іпотекодержателя шляхом набуття нам права власності предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.
Крім того, сторони, які за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, не позбавлені права на реалізацію його в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає вимогам ст. ст. 55, 124 Конституції України.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
З урахуванням вищезазначеного, та в зв'язку з тим, що умовами іпотечних договорів передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин норми ст. 392 Цивільного кодексу України, оскільки заявлений позивачем позов про визнання права власності є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в іпотечних договорах, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" визначено як самостійна підстава виникнення права власності.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 10.05.2012 № 02/5026/1266/2011.
З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на іпотечне майно.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 та рішення господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 у справі № 16/5026/479/2012 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді О.А. Кролевець
О.О. Хрипун