36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.10.2012 Справа № 18/1647/12
за позовом Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ", вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36000
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36011
про стягнення 3 381,63 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: Гавриленко Т.А. (див. протокол судового засідання);
від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_3 (див. протокол судового засідання).
У судовому засіданні 18.09.2012 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.10.2012 р. до 10 год. 00 хв. з метою надання можливості сторонам надати додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні.
16.10.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : Розглядається позовна заява Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 3 381,63 грн. заборгованості, що виникла з огляду на неналежне виконання останньою умов укладеного між сторонами 16.12.2010 р. договору суборенди частини нежитлового приміщення № ТОЦ-3-648-2010, з яких : 3 002,41 грн. основна заборгованість, 317,73 грн. пеня за період з 05.11.2011 р. по 13.08.2012 р., 61,49 грн. 3 % річних.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за мотивами, викладеними у позовній заяві.
Крім того, позивач надав суду заяву № 10/00-011542 від 26.09.2012 р. (вх. № 13048 від 03.10.2012 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача та шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.
Суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.
Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення вх. № 12252д від 17.09.2012 р., проте у судовому засіданні 16.10.2012 р. відповідачем підписано акт звірки взаємних розрахунків із позивачем, у якому погоджено розмір заборгованості з оплати орендних платежів за вказаний у розрахунку заборгованості період.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив:
16.12.2010 р. між Приватним підприємством "Торгівельний центр "Київ" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення № ТОЦ-3-648-2010, відповідно до п. 1 якого Приватне підприємство "Торгівельний центр "Київ" (орендодавець) зобов'язувалося передати, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (суборендар) зобов'язувалася прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди), а саме : частину будівлі ТОЦ Лот № 328 на третьому поверсі загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 за у відповідності з Правилами та Положеннями ТОЦ, додатком № 3 до цього договору ("Технічна специфікація об'єкту суборенди" -погоджується не пізніше моменту прийому-передачі об'єкта суборенди суборендарю по акту № 2) (а.с. 9-19, далі - Договір суборенди).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- право користування об'єктом суборенди належить орендарю на підставі договору оренди № 7-2/2009 від 18 лютого )9 року укладеному з орендодавцем - СУБП "Укртехносинтез" у формі ТОВ. План розміщення об'єкта суборенди наведений у Додатку № 1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною (ч. 2 п. 1.1 Договору суборенди);
- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.08.2011 року (п. 3.1 Договору суборенди);
- суборендар зобов'язаний вносити Орендну плату за користування об'єктом суборенди в розмірах та в строки, обумовлені даним Договором і Додатком №5, що є його невід'ємною частиною. Останній місяць оренди сплачується Суборендарем частинами : 1 400,00 грн. до 31.12.2010 р., 1 400,00 грн. до 20.01.2011 р., 1 200,00 грн. до 20.02.2011 року. Календарний місяць суборенди починається першого числа та закінчується останнім числом календарного місяця. Орендна плата нараховується суборендареві з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкта суборенди №2. Оплата здійснюється до 5 числа поточного місяця, на підставі рахунків, виставлених Орендарем. Суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в даному Договорі, залежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні Суборендарем зазначених рахунків, орендна плата розраховується суборендарем самостійно відповідно до Додатка № 5 до даного Договору. Індекс інфляції Державного комітету статистики України публікується в офіційному джерелі інформації (п. 5.1-п. 5.4 Договору суборенди);
- суборендар, крім платежів по оренді, повинен протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків орендарем компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування та які розподіляються між всіма суборендарями ТОЦ пропорційно площі об'єкту оренди до загальної площі ТОЦ. Суборендар відшкодовує орендарю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об'єкта суборенди в розмірі, що не перевищує 10 грн. за один квадратний метр об'єкта оренди на місяць, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін. Експлуатаційні витрати містять у собі : видатки по загальній охороні ТОЦ, прибиранню місць загального користування й території, вивозу твердих побутових відходів, обслуговуванню систем кондиціювання й вентиляції, систем протипожежної сигналізації й пожежегасіння, обслуговуванню стоянки ТОЦ, і інші необхідні експлуатаційні витрати, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін. Оплата зазначених у даному пункті витрат проводиться суборендарем не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення орендарем рахунків, складених на підставі показників окремих лічильників, установлених за рахунок суборендаря, а якщо лічильники не встановлені - витрати обчислюються пропорційно площі об'єкта суборенди відносно площі ТОЦ (п. 5.8 та п. 5.9 Договору суборенди);
- розмір орендної плати й інших платежів за даним Договором може збільшуватися з ініціативи орендаря у випадку збільшення податків, зборів, інших обов'язкових платежів, цін і тарифів, що впливають на їхній розмір (п. 5.13 Договору суборенди);
- за затримку сплати орендних платежів, передбачених цим договором, суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 10.2 Договору суборенди).
До Договору суборенди сторонами були склали та підписані останніми додатки, а саме :
- додаток № 1 - план розміщення об'єкту суборенди (а.с. 20);
- додаток № 2, в якому сторони узгодили, що цільове призначення об'єкту суборенди є зберігання та торгівля товарами (м'якими меблями) (а.с. 21);
- додаток № 3, в якому визначена технічна специфікація об'єкта суборенди (а.с. 22);
- додаток № 4, в якому сторони узгодили порядок визначення розмірів комунальних платежів, які підлягають сплаті суборендарем (а.с. 23-24);
- додаток № 5, в якому сторони узгодили, зокрема, що орендна плата за один місяць становить 3 333,34 грн. (а.с. 25);
- додаток № 6 - "Правила торгового центру" (а.с. 26-30);
- додаток № 7 -"Положення про охоронно-пропускний режим під час роботи ТОЦ "Київ" (а.с. 31-32).
До Договору суборенди сторони уклали між собою додаткову угоду № 2, в якій останні внесли зміни до п. 3.1 Договору суборенди та виклали його в наступній редакції " даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.09.2012 року" (а.с. 36).
Відповідно до акту № 2 від 21.12.2010 р. приймання-передачі орендар передав, суборендар прийняв в тимчасове платне користування, нежитлове приміщення - частину будівлі ТОЦ "Київ", загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (а.с. 33).
29.02.2012 р. за взаємною згодою сторін між останніми було укладено угоду про розірвання Договору суборенди частини нежитлового приміщення № ТОЦ-3-648-2010 від 16.12.2010 р. Дана угода підписана сторонами та скріплена їх печатками (а.с. 34).
Відповідно до акту № 3 від 29.02.2012 р. приймання-передачі орендар прийняв, а суборендар повернув останньому у належному стані, нежитлове приміщення - частину будівлі ТОЦ "Київ", загальною площею 40 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 (а.с. 35).
На виконання умов Договору суборенди позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату оренди частини нежитлового приміщення та акти здачі-приймання робіт (послуг), що підтверджується наявними в матеріалах справи їх копіями та не спростовується відповідачем (копії наявні у матеріалах справи).
В порушення умов Договору оренди відповідач здійснив лише часткову оплату орендних платежів та комунальних послуг.
Відповідно до матеріалів справи між сторонами неодноразово велись переговори щодо шляхів погашення відповідачем заборгованості з оплати ним орендних платежів та комунальних послуг, яка виникла на підставі укладеного між сторонами Договору суборенди.
На вимогу суду між сторонами була проведена звірка розрахунків та складено відповідний акт, який підписаний сторонами, згідно якого за відповідачем на момент винесення даного рішення рахується заборгованість з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 3 002,41 грн. (оригінал наявний у матеріалах справи).
За даними позивача відповідач зобов'язання за Договором суборенди щодо сплати орендної плати та комунальних послуг не виконав, заборгованість останнього за період з 05.11.2012 р. по лютий 2012 р. (включно) складає 3 002,41 грн..
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 381,63 грн. заборгованості, що виникла з огляду на неналежне виконання останньою умов укладеного між сторонами 16.12.2010 р. договору суборенди частини нежитлового приміщення № ТОЦ-3-648-2010, з яких : 3 002,41 грн. основна заборгованість, 317,73 грн. пеня за період з 05.11.2011 р. по 13.08.2012 р., 61,49 грн. 3 % річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором суборенди щодо сплати орендних платежів та оплати комунальних послуг виконував неналежним чином, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 3 002,41 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 002,41 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.1 Договору оренди передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасного перерахування орендних платежів та з відшкодування вартості спожитих послуг, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої плати, за кожний день прострочки.
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 317,73 грн. пені за період з 05.11.2011 р. по 13.08.2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме : в частині стягнення з відповідача пені за період з 05.11.2011 р. по 05.205.2012 р. в розмірі 231,37 грн. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 61,49 грн. трьох процентів річних за період з листопада 2011 р. по серпень 2012 р., суд визнає правомірними (розрахунок суми процентів здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та копію такого залучено до матеріалів справи).
Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, позивач надав суду заяву № 10/00-011542 від 26.09.2012 р. (вх. № 13048 від 03.10.2012 р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача та шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.
В обґрунтування даної заяви позивач посилається на можливість наявності того факту, відчуження відповідачем належного йому майна або зняття ним коштів з належного йому рахунку.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Зі змісту вищенаведеної статті вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
При вирішенні цієї заяви суд, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
При цьому суд, враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", виходив з того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача не є співрозмірним та адекватним позовній вимозі, на забезпечення якої він вживається, та є необґрунтованим з огляду на недоведеність ймовірності припущення утруднення або неможливості виконання даного рішення суду в майбутньому.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 002,41 грн. основної заборгованості, 231,37 грн. пені та 61,49 грн. 3 % річних, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 86,36 пені слід відмовити.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 66-67, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Торгівельний центр "Київ" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36000) код ЄДРПОУ 36324299, р/р 26001189575 в Полтавській обласній дирекції "РайффайзенБанкАваль", МФО 380805 - 3 002,41 грн. основної заборгованості, 231,37 грн. пені, 61,49 грн. 3 % річних.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В частині стягнення з відповідача 86,36 грн. пені відмовити.
4. У забезпеченні позову відмовити.
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Повне рішення складене : 22.10.2012 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.