30.08.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - Дацківа В.В., суддів - Вотьканича Ф.А., Стана І.В., за участю прокурора - Міцовди К.Д. та підсудного ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Ужгорода на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Міжгір'я, зареєстрований в АДРЕСА_1 проживаючий за адресою АДРЕСА_2, українець, з незакінченою вищою освітою, студент УжНУ, не одружений, тимчасово не працюючий, 26.10.2011 року судимий Ужгородським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України у відповідності до ст.70 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком 1 (один) рік.
засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2011 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази: гарантійний - технічний талон - вкладиш до ноутбуку марки «Самсунг», моделі NP - R58DY09/SEK серійний НОМЕР_1, ноутбук марки «Самсунг», модель NP - R58DY09/SEK серійний НОМЕР_1 в комплекті із зарядним пристроєм «AC-ADAPTER» моделі «ADP 60ZH», що передані на зберігання ОСОБА_2, постановлено залишити останньому, копію договору застави від 10.05.2011 року, який приєднано до матеріалів справи, постановлено зберігати при матеріалах справи.
Згідно вироку, 02 травня 2011 року біля 20.00 год. в приміщенні кафе - бару „Бомбей" та 09 травня 2011 року о 18.00 год. біля культпросвітнього училища, що розташоване в м. Ужгород, вул. Грушевського, ОСОБА_3 під приводом поновлення ОСОБА_2 на навчання в УжНУ умисно, протиправно, повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 в сумі 100 доларів США, що відповідно до довідки НБУ №13-010/1725 від 13.07.2011 року еквівалентно 796,54 гривням та 1000 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1796,54 гривень.
Крім цього, 10 травня 2011 року о 20.00 год. ОСОБА_3, знаходячись за місцем проживання гр.-на ОСОБА_2 за адресою м. Ужгород, пр-т Свободи, 65/58 під видуманим приводом роботи по написанню звітів по місцю своєї роботи умисно, протиправно, повторно, шляхом обману та зловживання довірою останнього заволодів його майном, а саме: ноутбуком марки « Самсунг», моделі NP - R58DY09/SEK серійний номер НОМЕР_1, в комплекті із зарядним пристроєм «АС - ADAPTER» моделі «ADP-60ZH», вартістю 1724 грн., чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.
В апеляції прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій підсудного та доведеності його вини, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок скасувати та постановити новий, яким призначити йому більш суворе покарання, зазначаючи, що останній вчинив два умисні злочини, а характеризуючі дані про особу, не дають підстав вважати підсудного менш суспільно-небезпечним.
В доповненні до апеляції прокурор просить вирок відносно ОСОБА_1 змінити, виключивши з нього таку кваліфікуючу ознаку як вчинення шахрайства шляхом зловживання довірою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода не підтримала, погодившись із призначеними судом ОСОБА_1 видом і розміром покарання та підтримала подане доповнення до апеляції з приводу виключення з вироку вказаної кваліфікуючої ознаки, пояснення підсудного, який погодився з думкою прокурора, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину при зазначених у вироку обставинах учасниками судового розгляду не оспорюються, внаслідок чого вони, відповідно до вимог статті 365 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував визнання вини та щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину та відшкодування завданих злочином збитків, дані про його особу, зокрема, що він являється студентом вищого учбового закладу.
Доводи апеляції щодо м'якості покарання, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки, як слідує із досліджених у суді матеріалів справи, підсудний вину визнав та щиро кається у вчиненому, позитивно характеризується, являється студентом. Тому покарання йому призначено з врахуванням викладених вище обставин та суд правильно прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе в умовах без ізоляції від суспільства зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Таким чином, як за видом, так і за розміром призначене ОСОБА_1 покарання апеляційний суд вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Щодо доводів апелянта, викладених у доповненні до апеляції, то такі підлягають задоволенню.
Як видно з вироку, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України при викладених вище обставинах, а саме - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Однак, як вбачається з вимог ст. 190 КК України обман - це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей, що вводить останнього в оману. З матеріалів кримінальної справи вбачається, що підсудний вчинив шахрайство саме вводячи в оману потерпілого ОСОБА_4 і тому його дії слід кваліфікувати саме за цією кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 190 КК України, а така ознака як зловживання довірою в даному випадку є зайвою.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду підлягає зміні в частині виключення з нього кваліфікуючої ознаки, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода задовольнити частково.
З мотивувальної частини вироку Ужгородського міськрайонного суду від 18 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 виключити кваліфікуючу ознаку «заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою».
В решті вирок залишити без зміни.
Судді: