Справа №2-а-552/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стародубцева Л.О.
Номер провадження 22-а/1890/22601/12 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 100
19 листопада 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Таран С. А., Собина О. І.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області
на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області
про визнання протиправною бездіяльність щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,
12 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом фактично обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. З березня 2005 року по 01 січня 2007 року перебував на обліку в Головному управлінні МВС України в Сумський області, а з 01 січня 2007 року знаходиться на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Сумський області та отримує пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
10 листопада 2005 року йому встановлена довічно 2 група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області всупереч ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10 листопада 2005 року і по теперішній час порушує його право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75 процентів від мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нараховує і виплачує йому згадану пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено законом.
Крім цього, він також перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради, яке йому щорічно виплачує допомогу на оздоровлення та щорічну допомогу до 5 травня як інваліду війни 2 групи в менших розмірах, ніж передбачено законом.
Цей відповідач також не доплатив йому одноразову грошову компенсацію за шкоду здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, недоплата становить 14665,60 грн.
Позивач вважав, що згідно з п. 3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом.
Остаточно уточнивши свої вимоги, позивач просив зобов'язати Головне управління ПФУ в Сумський області провести перерахунок призначеної щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з 75 процентів розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 10 листопада 2005 року по лютий 2010 року та в подальшому без обмеження її строком.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради на його користь: недоотриману одноразову грошову компенсацію за шкоду здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що становить 14665,60 грн.; щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період 2006-2009 pp. на загальну суму 9760 грн.; щорічну допомогу до 5 травня інвалідам війни 2 групи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком за період 2006-2010 pp. на загальну суму 16664 грн.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради нарахувати недоплачені суми та забезпечити їх виплату у повному обсязі, а також нараховувати і виплачувати в неменших розмірах зазначені допомоги в подальшому, негайно виконати постанову суду та подати звіт про виконання судового рішення у місячний термін.
Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2010 року позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_3 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 листопада 2005 року до 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 10 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по лютий 2010 року з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області здійснити ОСОБА_3 за 2005 рік перерахунок одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірах, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та провести виплату недоплаченої суми одноразової компенсації за 2005 рік, в розмірі 14 665 грн. 60 коп., та недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, а також перерахунок щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2009-2010 роки виходячи з розміру встановленого ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і здійснити дії щодо виплати недоплачених сум.
В інший частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до цього відповідача.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до цього відповідача.
Відповідачі не оскаржують постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
У судовому засіданні представник Головного управління Пенсійного фонду України - Палєєв А.І. підтримав доводи апеляційної скарги.
Інші особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України та Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому 10 листопада 2005 року встановлена довічно 2
група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, і перебував на обліку в Головному управлінні МВС України в Сумський області, а з 01 січня 2007 року по теперішній час знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумський області та одержує пенсію по інвалідності, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-Х11 із грошового забезпечення, до складу якого враховані посадовий оклад за посадою, військове звання, процентна надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення і премія, яка розрахована наступним чином: основний розмір пенсії, до пенсії призначено підвищення інваліду війни 2 групи, цільова грошова допомога інваліду війни на прожиття. Йому також призначена і виплачується додаткова пенсія, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС 1 категорії. Названа додаткова пенсія у спірний період виплачувалась у розмірі меншому, ніж передбачено законом.
30 листопада 2005 року позивач отримав посвідчення, особи яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, в якому зазначено, що він має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 1 категорії (а.с.11).
02 грудня 2005 року позивач отримав посвідчення, інваліда війни 2 групи в якому зазначено, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни ( а.с.10).
Постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлюються пенсії у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, особам, віднесеним до категорії 1, призначається у розмірах, встановлених статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в даному випадку у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком для інваліда 2 групи.
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Застереження з приводу поширення дії частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, який проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Отже, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму в органів Пенсійного фонду України виникає обов'язок провести перерахунок призначених пенсій без звернення громадянина.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, спірні правовідносини регулюють саме вищезгадані норми Законів, а не підзаконні акти, на які посилається Головне управління ПФУ в Сумський області.
У той же час, суд першої інстанції вирішуючи вищезгадану вимогу не дотримався приписів ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та передбачала, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Вищезгадану додаткову пенсію позивач отримував щомісячно, а тому повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще в лютому 2007 року, проте до суду ОСОБА_3 звернувся лише в лютому 2010 року, поважність причин строку звернення до суду не довів.
На застосуванні наслідків порушення строків звернення до суду Головне управління Пенсійного фонду України наполягало у запереченнях на позов (а.с.32).
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає зміні у вищезгаданій частині з підстав, передбачених п.1 ст.201 КАС України, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України провести з 12 лютого 2009 року перерахунок та виплату ОСОБА_3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії - інваліду 2 групи відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат.
Підстав для перегляду судового рішення в іншій частині за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, колегія суддів не вбачає.
Відносно доводів апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області, колегія суддів виходить з наступного.
Так, згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла станом на 2005 рік, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується інвалідам II групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Сплативши вказану компенсацію на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 22 липня 1996 p., відповідач, як правильно зазначив суд першої інстанції, діяв неправомірно, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу, ніж постанова Уряду.
Вищезгадані обставини доводи апеляційної скарги не спростовують, а тому до уваги не приймаються.
Далі суд першої інстанції зазначив, що оскільки предметом спору є виплата одноразової компенсації як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до спірних правовідносин застосовуються приписи ч. 3 ст. 99 КАС України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. За п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, суд першої інстанції вважав, що строки звернення до суду не поширюються на вищевказану вимогу позивача.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можливо з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та передбачала, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Вищезгадану одноразову компенсацію позивач отримав у розмірі 284,40 грн., а тому повинен був дізнатися про порушення своїх прав ще у грудні 2005 році, проте до суду ОСОБА_3 звернувся лише в лютому 2010 року, поважність причин строку звернення до суду не довів.
У п.11 постанови пленуму ВАС України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 16 березня 2012 року № 4 йдеться про те, що вимоги про нарахування суб'єктом владних повноважень та проведення встановлених статтями 39, 48, 50, 52, 54 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплат є публічно-правовими, а не цивільно-правовими. У зв'язку з цим до таких вимог правила позовної давності, встановлені главою 19 Цивільного кодексу України, не застосовуються.
Не підлягають застосуванню до таких вимог положення частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до статті 90 цього Закону всі вимоги згаданого Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто починаючи з 21 березня 1995 року.
З огляду на викладене під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовами про нарахування та виплату пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, судам необхідно керуватися нормами статті 99 КАС України.
Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області заперечувало проти задоволення вищезгаданої вимоги наполягаючи на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до суду (а.с.39-42).
За таких обставин, постанова суду першої інстанції у вищезгаданій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ст.202 КАС України (порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи) з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_3 у задоволенні вимоги до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_3 одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірі встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внаслідок пропущення строків звернення до суду.
Правовідносини між сторонами щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 2009 році регулювались наступним чином.
Так, статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону від 06 червня 1996 року № 230/96-ВР, передбачені компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, зокрема, допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується працівникам за місцем роботи при наданні відпустки, непрацюючим громадянам - органами, що виплачують пенсію, в кінці року, дітям - за місцем основної роботи одного з батьків до 1 червня кожного року. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Компенсацією за шкоду, заподіяну здоров'ю, є щорічна допомога на оздоровлення, на яку має право позивач.
Вихідним критерієм нарахування цієї компенсації є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), при визначенні розміру виплат позивачеві застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.
Статтями 109 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України у відповідних роках таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апеляційної скарги, за встановлених вищезгаданих обставин, не впливають на висновки суду по суті спору, а тому до уваги не приймаються.
Що стосується вимог щодо виплати позивачеві щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2009-2010 рр., у розмірах менших, ніж передбачено законом, то висновки суду першої інстанції з цього приводу є законними і обґрунтованими з наступних підстав.
Так, відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком. У даному випадку інваліду 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (зупинення дії ч.5 ст.13 на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007).
У редакції цього Закону, що діяла з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, ст. 13 передбачала виплату щорічно до 5 травня інвалідам війни разової грошової допомоги у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Ці зміни до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно з ч.2 ст. 19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Тобто, розмір разової грошової допомоги до 5 травня за 2009 та 2010 рік має бути встановлений відповідно до чинних частин п'ятих ст. 12, 13, 14 та 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які підлягали застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням вимог законодавства з 22 травня 2008 року.
Інші доводи апеляційних скарг, за встановлених обставин, не впливають на висновки суду по суті спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам», колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.
Змінити постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2010 року в оскаржуваній частині.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 12 лютого 2009 року перерахунок та виплатити ОСОБА_3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії - інваліду 2 групи відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні іншої частини цих вимог.
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2010 року в частині вимоги щодо перерахунку та виплати ОСОБА_3 одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірі встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_3 у задоволенні цієї вимоги до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області.
В іншій частині оскаржувану частину постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2010 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі, тобто з 23 листопада 2012 року.
Головуючий -
Судді -