Справа №2-10830 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко
Номер провадження 22-ц/1890/2274/12 Суддя-доповідач - Маслов
Категорія - 30
27 листопада 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Дубровної В. В., Гагіна М. В.,
за участю секретаря - Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2012 року
якою повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до директора з персоналу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення вартості сертифікатів,
10 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до директора з персоналу ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» ОСОБА_2 про стягнення з нього моральної шкоди, стягнення вартості сертифікатів та винагороди за раціоналізаторські пропозиції, внесені під час роботи на заводі.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 вересня 2012 року позову заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з тим, що позивачем не було визначено, до кого саме заявлені ним позовні вимоги - до ОСОБА_2 як до фізичної особи чи до ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе», не викладено обставини, якими він обґрунтовує вимоги щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, не зазначено докази на підтвердження порушення його прав (коли була внесена раціоналізаторська пропозиція, у чому вона полягала, чим підтверджується, що позивачем була внесена раціоналізаторська пропозиція), не викладено обставини щодо стягнення вартості сертифікатів, якими доказами підтверджуються вимоги щодо стягнення вартості сертифікатів, та надано позивачу строк п'ять днів для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вказаної ухвали суду 24 вересня 2012 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 вересня 2012 року ОСОБА_1 було продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви та запропоновано уточнити вимоги щодо визначення відповідача, підстав стягнення моральної шкоди, викласти обставини та зазначити докази, коли була внесена раціоналізаторська пропозиція, у чому вона полягала, викласти обставини щодо вимоги про стягнення вартості сертифікатів з зазначенням доказів, що підтверджують вимоги щодо стягнення вартості сертифікатів.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2012 року у зв'язку з невиконанням ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позовну заяву ОСОБА_1 було визнано неподаною та повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі на цю ухвалу ОСОБА_1 вказує, що моральну шкоду йому завдано діями керівництва підприємства, яке звернулось до обласного психіатричного диспансеру з приводу його хвороби та лікарсько-консультаційною комісією цього закладу було зроблено висновок, відповідно до якого, ОСОБА_1 протипоказано керування транспортними засобами; за втілення раціоналізаторських пропозицій йому було сплачену суму меншу, ніж у нього була домовленість з керівництвом заводу, доказом на підтвердження вимоги щодо стягнення вартості сертифікатів, є лист-відповідь товариства від 03 жовтня 1995 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, розглянувши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України.
Статтями 119, 120 ЦПК України вказано обов'язкові вимоги, які пред'являються до позовної заяви. А саме п.п.2, 3, 5, 6 ч.2 ст.119 цього Кодексу передбачено, крім іншого, що позовна заява має містити, крім іншого, ім'я (найменування) відповідача, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, визначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Згідно ст.121 ЦПК України позовну заяву може бути залишено без руху в разі недотримання особою, яка подає позовну заяву до суду вимог ст.ст.119, 120 ЦПК або в разі несплати судового збору. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Висновки суду щодо невідповідності як первісної, так і уточненої позовної заяви ОСОБА_1 вимогам ст.119 ЦПК України є такими, що ґрунтуються на законі.
Так, позивачем в позовній заяві зазначалось, що у 60-ті роки минулого століття між ним та заводом було укладено договір про впровадження раціоналізаторської пропозиції на суму 1000 руб., в той же час будь-яких даних щодо цього договору, коли його було укладено, його зміст та умови, а також копія цього договору позивачем надано не було.
Зазначивши, що ним було внесено раціоналізаторські пропозиції, ОСОБА_1 не конкретизував, які саме пропозиції, коли їх було впроваджено, та чим підтверджується їх внесення саме позивачем. Вказуючи, що йому було сплачено 700 руб. в якості винагороди за впровадження раціоналізаторських пропозицій, позивач надав суду на підтвердження цього копію трудової книжки, щодо відомостей про заохочення, відповідно до якої за впровадження раціоналізаторських пропозицій йому було виплачено винагороду в травні 1968 року в сумі 20 руб., у вересні 1968 року - 10 руб., в липні 1972 року - 25 руб., в березні 1973 року - 10 руб. Будь-яких інших даних, які б конкретизували позовні вимоги, чи за виконання цих, чи якихось інших впроваджень позивач вимагає стягнути недоплачену йому суму, ОСОБА_1 надано не було.
З позовної заяви не зрозуміло, яким чином позивачу було спричинено моральну шкоду, чи її було спричинено діями керівництва заводу, яке звернулося до обласного психдиспансеру за висновком, чи самим висновком психіатричної лікарні, відповідно до якого ОСОБА_1 протипоказано керування транспортними засобами. Він не зазначив якими саме діями йому спричинена моральна шкода і в чому вона полягає. Він додав до позовної заяви копію висновку ЛКК Сумського обласного психіатричного диспансера від 28 вересня 1984 року, однак не зазначив, яким чином цей документ відноситься до заявлених ним на разі позовних вимог.
Крім того, позивач вимагає стягнути вартість приватизаційних сертифікатів, не обґрунтовуючи чи мав він право на отримання таких сертифікатів та не надавши на підтвердження цього ніяких доказів, при цьому до позовної заяви було додано копію листа, з якого вбачається, що ОСОБА_1 таке право втратив, оскільки був звільнений з товариства в грудні 1994 році.
Суд, залишаючи позовну заява ОСОБА_1 без руху та продовжуючи строк на усунення недоліків позовної заяви, на вказані підстави невідповідності заяви вимогам закону вказував, але позивачем належним чином та у встановлений судом строк недоліки усунені не були.
В апеляційній скарзі на ухвалу також не міститься ніяких нових даних, які б свідчили про усунення позивачем недоліків повернутої йому позовної заяви.
Оскаржувана ухвала місцевого суду не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду з новою позовною заявою, яка б відповідала вимогам ст.119 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 119, 120, 121, 307, п.1 ч.1 ст.312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2012 року залишити без зміни.
Ухвали місцевого і апеляційного судів набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -