Справа № 2-138/2011 р.
Провадження № 22-ц/2090/3622/2012 р. Головуючий 1 ін. -Шиянова Л.О.
Категорія: «кредитні» Доповідач -Бородін М.М.
25 вересня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -судді: Бородіна М.М.,
суддів -Ларенка В.І., Борової С.А.,
при секретарі - Галушко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»звернулося у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог вказали, що відповідно до укладеного договору від 25 лютого 2008 року ОСОБА_2 отримав у ПАТ КБ «ПриватБанк»кредит у розмірі 33 290 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 лютого 2018 року.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, між сторонами 25 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки. Згідно умов вказаного договору відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен банку надавати кошти (щомісячний платіж) у сумі 438, 87 дол. США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконав.
Станом на 15 жовтня 2010 року заборгованість за кредитом становить 333 419, 26 грн..
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором загальною сумою 333 419, 26 грн..
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на 3- кімнатну квартиру АДРЕСА_1, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у вказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.
У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, але не заперечував щодо наявності заборгованості по кредиту. Крім того, визнав суму заборгованості у розмірі 220 000 грн.. В усних запереченнях посилався на те, що на момент подачі позову він справно сплачував заборгованість. Після звернення банку у суд він зупинив сплату усіх платежів, так як вважає дії позивача незаконними. Він неодноразово усно спілкувався з представниками ПАТ КБ «ПриватБанк», звертався письмово, але не зміг знайти спільного вирішення цього питання внаслідок чого заборгованість значно виросла.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 -задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором у сумі 333 419, 29 грн. та судові витрати в сумі 1828 грн. 50 коп..
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. При цьому вказує, що судом невірно обраховано суми судових витрат, що з нього стягнуто.
Колегія суддів, вислухавши суддю -доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, 25 лютого 2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк»кредитний договір.
Згідно умов вказаного договору відповідач отримав 33 290 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23 лютого 2018 року.
Погашення заборгованості за кредитом здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 438, 87 дол. США, згідно графіку погашення кредиту.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором, між сторонами 25 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки.
Згідно умов вказаного договору відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 16.7.1 договору іпотеки, банк має право з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти.
ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконав, в результаті чого, згідно наданих розрахунків заборгованість за кредитом становить 333 419, 26 грн..
Посилання апелянта на ту обставину, що він перестав здійснювати платежі з березня 2010 року у зв'язку із тим, що банк звернувся у суд із позовом про стягнення заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки звернення Банку у суд із вищевказаним позовом не є правовою підставою для припинення своїх зобов'язань за кредитним договором.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Пунктом 8.4 кредитного договору від 25 лютого 2008 року передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але менше 1 гривні.
За таких обставин сторони збільшили розмір пені в умовах договору. що не суперечить вимога ст. 551 ЦК України.
В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити загальний розмір нарахованої неустойки, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Проте будь-яких фактичних даний, про обставини, що мають істотне значення для зменшення розміру неустойки ОСОБА_2 не вказав. Не встановлено таких обставин і колегією судів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що не підлягає зміні або скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.
На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 березня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: