10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого -судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Кірсанової Л.І.,
Карімової Л.В.
при секретарі - Асєєвій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державного казначейства України в Харківській області, прокуратури Харківської області, третя особа - прокуратура Золочівського району Харківської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішеннями та діями представників слідства та прокуратури, -
ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що у 2002 році прокуратурою Золочівського району Харківської області проти нього була порушена кримінальна справа за ст.ст. 364 ч. 1, 368 ч. 1 та ч. 2 КК України. Справа направлялася для розгляду по суті до Золочівського районного суду Харківської області, який виніс постанову про повернення вказаної кримінальної справи на додаткове розслідування, апеляційною інстанцією постанова про повернення справи на додаткове розслідування була скасована та справа повернута до суду для розгляду по суті. В жовтні 2007 року суд виніс постанову про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу злочину, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 6 грудня 2007 року зазначена постанова була скасована, а провадження у справі закрито. Вказана ухвала апеляційної інстанції була скасована Верховним Судом України та справа повернута на новий апеляційний розгляд. Ухвалою апеляційного суду Харківської області постанова Золочівського районного суду Харківської області про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч. І ст. 364, ч. 1, 2 ст. 368 КК України скасована, а виділені в цій частині матеріали направлені до прокуратури Золочівського району Харківської області для проведення додаткового розслідування. 10 березня 2009 року постановою слідчого прокуратури Золочівського району Харківської області було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2, за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 і ч. 2 ст. 368 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з Управління Державного казначейства України в Харківській області сплачені позивачем юридичні послуги у розмірі 119 400 грн., витрати на бензин у розмірі 1 671,37 грн., недоотриману заробітну плату у розмірі 88 492,95 грн., витрати на проїзні документи у розмірі 425,13 грн., витрати на кореспонденцію у розмірі 30,08 гривень та моральну шкоду у розмірі 152 000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Посилається на ті самі обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2002 року помічником прокурора Золочівського району Харківської області була порушена кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем. Крім того, 9 грудня 2002 року помічником прокурора Золочівського району Харківської області була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. І ст. 368 КК України за фактом отримання хабара. 11 жовтня 2002 року постановою прокурора Золочівського району Харківської області вказані справи були об'єднані в одне провадження.
Постановою помічника прокурора Золочівського району Харківської області від 16.12.2002 року щодо ОСОБА_2 було обрано запобіжний засіб у вигляді підписки про невиїзд.
Постановою помічника прокурора Золочівського району Харківської області від 28.12.2002 року ОСОБА_2 був притягнутий як обвинувачений, йому пред*явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України.
14.01.2003 року справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України надійшла в провадження Золочівського районного суду Харківської області, постановою якого від 20.02.2003 року була направлена прокурору Золочівського району Харківської області для проведення додаткового розслідування, запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишений -підписка про невиїзд.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2003 року постанова Золочівського районного суду Харківської області від 20.02.2003 року була скасована, справа направлена на новий судовий розгляд.
Вироком Золочівського районного суду Харківської області від 27.06.2006 року ОСОБА_2 був засуджений за ст. 364 ч. 1 та за ст. 368 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 70 КК України остаточно до 2 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, що пов*язані з виконанням організаційно-розпорядчої та фінансово-господарської діяльності. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 був звільнений від покарання з випробуванням на 1 рік. По епізоду в частині отримання хабара 500 грн. від ОСОБА_3, що мало місце 7.07.2002 року ОСОБА_2 був виправданий.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14.11.2006 року вирок Золочівського районного суду Харківської області від 27.06.2006 року був скасований, справу повернуто на новий розгляд.
Крім того, 24 квітня 2003 року прокуратурою Золочівського району Харківської області відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою помічника прокурора Золочівського району Харківської області від 23.05.2003 року ОСОБА_2 був притягнутий як обвинувачений, йому пред*явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України.
11.06.2003 року справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України надійшла в провадження Золочівського районного суду Харківської області, постановою якого від 31.01.2006 року зазначена справа за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України була закрита у зв*язку із закінченням строків давності.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.06.2006 року постанова Золочівського районного суду Харківської області від 31.01.2006 року була скасована, справа направлена на новий судовий розгляд.
Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 26.01.2007 року кримінальні справи за звинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України та за звинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України були об*єднані в одне провадження.
24 вересня 2007 року в ході розгляду справи у суді представник державного обвинувачення виніс постанову про зміну обвинувачення в суді, а саме ОСОБА_2 було пред*явлено нове обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України була закрита у зв*язку із закінченням строків давності. Того ж дня 05 жовтня 2007 року постановою Золочівського районного суду Харківської області закрито провадження у справі за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 6 грудня 2007 року постанова Золочівського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2007 року про закриття провадження за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 368 КК України скасована, а провадження у справі закрито.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2008 року вирішено скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 грудня 2007 року, справу повернути на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2009 року постанова Золочівського районного суду Харківської області про закриття кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч. І ст. 364, ч. 1, 2 ст. 368 КК України скасована, а виділені в цій частині матеріали направлені до прокуратури Золочівського району Харківської області для проведення додаткового розслідування.
10 березня 2009 року постановою слідчого прокуратури Золочівського району Харківської області було відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 і ч. 2 ст. 368 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» - право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не виникло право на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки обвинувачення ОСОБА_2 за ст. ст. 346, 368 КК України прокурором було змінено в суді на ч. 1 ст. 366 КК України і провадження у справі за ч. 1 ст. 366 КК України закрито за нереабілітуючих підстав.
Судова колегія з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що постановляючи ухвалу від 21 жовтня 2008 року Верховний Суд України та ухвалу від 22 січня 2009 року апеляційний суд Харківської області, виходили з того, що змінюючи обвинувачення в суді 24 вересня 2007 року державний обвинувач не прийняв рішення про відмову від звинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 364, ч. ч. 1 і 2 ст. 368 КК України, не дотримався вимог ст. 264 КПК України, якою передбачено, що коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти мотиви відмови. Обвинувачення за ч. 1 ст. 364, ч. ч. 1 і 2 ст. 368 КК України є самостійними, вони не пов'язані з обвинуваченням у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України. Фактично прокурор, якщо виходити із змісту його постанови, змінив обвинувачення лише в частині злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
За таких обставин, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що звинувачення ОСОБА_2 за ст. ст. 346, 368 КК України прокурором було змінено в суді на ч. І ст. 366 КК України і провадження у справі вцілому закрито за нереабілітуючих підстав.
Оскільки за результатами додаткового розслідування, на яке ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2009 року були направлені виділені матеріали кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч. І ст. 364, ч. 1, 2 ст. 368 КК України, прокуратурою Золочівського району Харківської області обвинувачення не підтримано, постановою слідчого прокуратури Золочівського району Харківської області від 10 березня 2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 і ч. 2 ст. 368 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, судова колегія вважає що ОСОБА_2 є таким, що у повній мірі реабілітований щодо обвинувачення його за ч. 1 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 368 КК України.
Оскільки обвинувачення за ч. 1 ст. 364, ч. ч. 1 і 2 ст. 368 КК України є самостійними та не пов'язані з обвинуваченням у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України, тому закриття провадження у справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України у зв*язку із закінченням строків давності не впливає на висновок судової колегії про повну реабілітацію ОСОБА_2 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 368 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що після уточнення позову свої вимоги ОСОБА_2 звернув до Управління Державного казначейства України в Харківській області, в той як моральна шкода завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету.
Згідно з п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
За таких обставин, вирішення справи в частині вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди вирішить питання про права і обов*язки Державної казначейської служби України, яка не брала участі у справі.
Відповідно до положень ст. ст. 11, 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", пп. 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41, передбачено, що розмір шкоди, зазначеної, зокрема в п.1, п. 4 ст. 3 цього Закону (відшкодування втраченого заробітку, надання юридичної допомоги), залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Отже, вирішення питання про відшкодування втраченого заробітку, стягнення витрат на оплату правової допомоги підлягає розгляду за правилами того виду провадження, в якому ця справа розглядалася, а не в порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звертався до прокуратури із заявою про відшкодування втраченого заробітку та витрат на оплату правової допомоги, однак постанова по суті вказаного питання не прийнята.
Однак, навіть і за таких обставин вказане питання не може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства, оскільки спеціальний порядок його вирішення передбачений ст. ст. 11, 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
За таких обставин, згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в частині відшкодування втраченого заробітку та витрат на оплату правової допомоги підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2012 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державного казначейства України в Харківській області, прокуратури Харківської області, третя особа - прокуратура Золочівського району Харківської області в частині вимог про відшкодування втраченого заробітку та витрат на оплату правової допомоги -закрити, у задоволенні позову ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя
Судді колегії