Справа|річ| № 2/1522/11063/11
РІШЕННЯ|розв'язання,вирішення,розв'язування|
27 листопада 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Кравчук Т.С.,
при секретарі - Лахматовій С.В. Степанові В.В.,
розглянувши|розгледівши| у відкритому |відчиненому| судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ольга-Тур»про визнання договору недійсним, -
21 вересня 2011 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного підприємства «Ольга-Тур» (надалі за текстом - ПП «Ольга-Тур») про визнання недійсним Договору № 02070901, укладеного між нею та відповідачем 02 липня 2009 року (надалі за текстом -«Договір»). У своїй заяві позивачка просить суд визнати Договір недійсним, стягнути з ПП «Ольга-Тур»кошти у розмірі 6 124,00 гривень, сплачених нею за Договором, кошти у розмірі 10 000,00 гривень в якості моральної шкоди та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 78, 24 гривень і збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37,00 гривень.
У вказаній заяві позивачка зазначила, що вона звернулася до ПП «Ольга-Тур»(Туроператора за Договором) з метою організації та бронювання туристичної поїздки до Чехії за умови проїзду потягом. На виконання умов Договору нею були сплачені кошти в розмірі 6124,00 гривень, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. Однак, позивачці було відмовлено в перевезенні потягом і запропоновано чартерне перевезення, що передбачало збільшення вартості послуг відповідача (Туроператора), яку позивачка не могла сплатити.
У зв'язку з цим позивачка звернулася до ПП «Ольга-Тур»із заявою про розірвання Договору та повернення їй коштів у розмірі 6250,00 гривень. На дану заяву відповідачем була надана відповідь, якою він просив надати наступні документи: заяву на бронювання, графік оплати, перелік країн. Позивачка не змогла надати зазначені документи, посилаючись на те, що заява на бронювання та графік оплати не заповнювалися у зв'язку з неможливістю поїздки альтернативним транспортом, а саме потягом, а також через труднощі отримання візи в Києві без допомоги агентства.
Виходячи з зазначеного, позивачка звернулася до суду з позовною заявою, оскільки вважає, що умови Договору суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачка просить суд визнати Договір недійсним, керуючись ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Окрім цього, позивачка вважає, що у з'язку з укладенням Договору та Додатку №1 з порушенням відповідачем чинного законодавства їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, тяжкому емоційному стані, стресі та безсонні, відмові собі та своїй родині в якісному харчуванні та розважальних заходах тощо.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, обгрунтовуючи їх доводами, викладеними в позові.
Представник відповідача позов не визнала, вважаючи позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ПП «Ольга-Тур»був укладений Договір № 02070901, відповідно до умов якого ПП «Ольга-Тур»(Туроператор) за встановлену плату, на підставі вибору, а також бажання ОСОБА_1 (Туриста) на придбання та використання «Розміщення»за програмою сімейного відпочинку, зобов'язується надати комплекс послуг з організації туристичної поїздки. Позивачка, у свою чергу, зобов'язується своєчасно сплачувати послуги ПП «Ольга-Тур»(Туроператора) в повному обсязі та в строки, передбачені в Додатку № 1 до Договору.
Згідно з Додатком № 1 до Договору сума Договору склала 9186,00 гривень, з них: 2250,00 гривень -аванс і 6936,00 гривень -решта коштів, які сплачувалися в розстрочку протягом 10 місяців з моменту укладення Договору. Позивачкою було сплачено 6124,00 гривень, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка звернулася до ПП «Ольга-Тур»з метою організації та бронювання туристичної поїздки за умови проїзду потягом. Однак, їй було відмовлено в перевезенні потягом і запропоновано чартерне перевезення, що передбачало збільшення вартості послуг відповідача, яку позивачка не могла сплатити. У зв'язку з цим позивачка звернулася до ПП «Ольга-Тур»з метою розірвання Договору та повернення їй коштів, сплачених за цим Договором. Відповідач, у свою чергу, просив надати копії таких документів, як заяву на бронювання, графік оплати, перелік країн. Позивачка не змогла надати зазначені документи через те, що заява на бронювання та графік оплати не заповнювалися.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
Частина 10 ст. 20 цього Закону передбачає, що турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
Оскільки, у судовому засіданні відповідач визнав факт сплати позивачкою частини ціни Договору, а саме 6124,00 гривень, та не надав документів, які б підтверджували здійснення ним будь-яких витрат за Договором, суд вважає вимоги позивачки щодо стягнення сплачених нею за Договором коштів обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає, що сума 2250,00 гривень не є завдатком в розумінні положень ст.570 ЦК України, так як згідно цієї статті завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
В даному випадку суд вважає, що 2250,00 гривень були сплачені позивачкою в рахунок вартості «Розміщення», тобто вартості послуг відповідача, а відтак - ці кошти є авансом.
Стосовно позовних вимог про визнання Договору недійсним на підставі ст.230 ЦК України та стягнення моральної шкоди, суд вважає їх недоведеними та безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Позивачка ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надала суду жодного доказу щодо вищенаведених підстав, як того вимагає чинне законодавство, а тому позовні вимоги про визнання Договору недійсним та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 гривень задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача стягуються сума судових витрат по сплаті судового збору у сумі 61,24 гривень та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37,00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 20 Закону України «Про туризм», ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ|розв'язав|:
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Ольга-Тур»про розірвання договору -задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Ольга-Тур»на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 6124 (шість тисяч сто двадцять чотири) гривні 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Ольга-Тур»на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 98 гривень 24 копійки.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
27.11.2012