Справа № Провадження №22-ц-5592/12 22-ц/1090/7787/12 Головуючий у І інстанціїМора О.М.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Олійник
28.11.2012
Іменем України
21 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту,-
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, посилаючись на те, що 30 листопада 2011 року між ним та відповідачем укладено договори дарування земельних ділянок, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №1591, 1603 та 1606.
За умовами договорів дарування відповідач безоплатно передав возивачу у власність земельні ділянки, які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова (Козацька) та Лугова (Козацька) Кадастрові номери: 3223155400:05:091:0011; 3223155400:05:109:0023 та 3223155400:05:091:0021. На його земельних ділянках завершується будівництво та йде підготовка до вводу в експлуатацію двох житлових будинків котеджного типу. Специфіка інфраструктури та розміщення земельних ділянок призводять до того, що з головної дороги (вулиці Козацької) проїзд до належних позивачу житлових будинків можливий виключно через земельну ділянку ОСОБА_3 загальною площею 0,052 га.
Просив суд встановити земельний сервітут на користь ОСОБА_2 щодо земельної ділянки ОСОБА_3 для визначення права проходу і встановити земельний сервітут на користь ОСОБА_2 щодо земельної ділянки ОСОБА_3 для визначення права проїзду.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 вересня 2012 року у задоволенні позивних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту відмовлено.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування заочного рішення та ухвалення нового по суті позовних вимог ОСОБА_2.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Згідно зі ст.99 ЗК України встановлені види права земельного сервітуту, серед яких є право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій. Встановлені також і інші земельні сервітути, перелік яких не є вичерпаним.
Відповідно до ч.1 ст.100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно зі ст.101 ЗК України, власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Статтею 106 ЗК України, визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж. а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено згодою між ними.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 1 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1606, позивачу належить земельна ділянка площею 0,0860 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер 3223155400:05:091:0021) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 30 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1591, позивачу належить земельна ділянка площею 0,1040 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223155400:05:109:0023 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 1 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1603, позивачу належить земельна ділянка площею 0,1129 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вулиця Лугова, кадастровий номер 3223155400:05:091:0011 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.
Відповідно до зведеного плану земельних ділянок, земельні ділянки позивача суміжні з земельною ділянкою відповідача.
Згідно зі ст.391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Позивач вказав, що на вищезазначених земельних ділянках розміщені два житлових будинки котеджного типу. Специфіка інфраструктури та розміщення земельних ділянок призводять до того, що з головної дороги проїзд до належних йому житлових будинків можливий виключно через земельну ділянку відповідача.
З пояснень представника позивача вбачається, що позивач 13 квітня 2012 року надіслав на адресу відповідача лист-повідомлення про укладення договору земельного сервітуту, однак на дану пропозицію відповідач жодним чином не відреагував.
Відповідно до ст.60 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1. ст.401 Цивільного Кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до п.б ст.99 Земельного Кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту, як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Згідно з ч.1 ст.404 Цивільного Кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
За ч.4 ст.98 Земельного Кодексу України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
З урахуванням викладених норм, та того, що суду не було надано доказів неможливості облаштування іншої під'їзної дороги за рахунок власних земельних ділянок позивача, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для встановлення земельного сервітуту, і як наслідок, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Панасюк С.П.
Рудніченко О.М.