Оріхівський районний суд Запорізької області
Справа № 819/5110/2012
Категорія 21
27.11.2012 Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Красно Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області, ІДПС роти взводу №1 ОСП роти ДПС ДАІ Чухрай Максима Сергійовича про визнання недійсною та скасування постанови АР1 №179046 від 29.10.2012 року по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що 29.10.2012 р. службовою особою відповідача -інспектором ДПС роти взводу №1 ОСП роти ДПС ДАІ Чухрай Максимом Сергійовичем відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП України.
Зазначену постанову винесено, ніби-то, за те що: «29.10.2012року о 15 год.45 хв. на 297 км а/д Харків-Сімферополь ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фольксфаген, д/н НОМЕР_1, не надав перевагу в русі пішоходу, який рухався по неврегульованому пішохідному переході».
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази скоєння правопорушення, в якому його звинувачують.
П.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішохідного переходу пішохід знаходився на абсолютно іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушений змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на нього не існувало, уникати наїзду він не був змушений. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішохода або перешкоди для нього не створювалося. Боковий інтервал до пішохода також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не снувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п. 18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.ет.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсяг у доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішохода, якому ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ет.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАПУ та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам ст.ст. 256, 272 КПАП не зазначено у протоколі свідків. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить, ще й про упередженість до нього співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
До того ж позивач заявляв працівнику ДАІ, який склав протокол, що просить винести постанову відносно нього у присутності адвоката. Але ним ця вимога була проігнорована.
За таких обставин усі сумніви трактуються на користь звинуваченого, тому постанову складено інспектором ВДАІ слід вважати незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Вчасно звернутися до суду з позовом про оскарження постанови не міг, оскільки знаходився у відрядженні.
Прохає суд розглянути справу за правилами письмового провадження, без участі позивача, на підставі поданих доказів та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу. Поновити строк для звернення до суду з позовом про оскарження постанови АР 1 №179046 від 29.10.2012 року. Постанову АР 1 №179046 від 29.10.2012 року у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративні правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу правопорушення.
У судовому засіданні позивач на позові наполягає.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, з невідомих суду причин про день слухання справи повідомлені належним чином.
Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи , вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних обставин.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КпАП України від 29.10.2012 року інспектором ДПС роти взводу №1 ОСП роти ДПС ДАІ Чухрай Максимом Сергійовичем щодо позивача винесено постанову, в якій вказано, що «29.10.2012року о 15 год.45 хв. на 297 км а/д Харків-Сімферополь ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фольксфаген, д/н НОМЕР_1, не надав перевагу в русі пішоходу, який рухався по неврегульованому пішохідному переході».
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь -які фактичні дані , на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів , що мають функції, фото і кінозйомки , відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху , а також іншими документами.
В постанові не вказано, яким саме приладом зафіксовано дане правопорушення, отже не відомо чи є цей прилад автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, чи знаходився він у співробітника ДАІ, який керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаючи ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, дату та час, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
В порушення вимог ст. 251 КУпАП інспектором ДПС ДАІ не перевірені та не спростовані його пояснення, які він надав по суті інкримінованого йому проступку.
Правила дорожнього руху України визначають, що: «пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2 (див. додаток 1), дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.»
Відповідачем не було встановлено та опитано свідків(а саме пішоходів), правопорушення не було зафіксоване технічними приладами та засобами.
Складаючи протокол про порушення, інспектор не зафіксував анкетних даних осіб -пішоходів, не відібрав у них письмових пояснень.
Також судом встановлено, що позивач прохав , як вбачається з матеріалів справи , інспектора не виносити в цей день постанову по справі про адміністративне правопорушення, так як бажав, щоб при цьому був присутній його адвокат як це передбачено ст.268 КУпАП так як він був не згоден з даним протокол і бажав юридичної допомоги.
Інспектор ігноруючи прохання позивача, хоча при цьому, як вбачається з протоколу, йому були роз'ясненні права згідно ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, складає на місці постанову по справі про адміністративне правопорушення. . За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.
Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов'язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. Так як відповідач не з'явився, то суд оцінив докази, які були надані лише позивачем по справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.287, 288 Кодексу про адміністративне правопорушення України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області, ІДПС роти взводу №1 ОСП роти ДПС ДАІ Чухрай Максима Сергійовича про визнання недійсною та скасування постанови АР1 №179046 від 29.10.2012 року по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити у повному обсязі.
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення АР1 №179046 від 29.10.2012 року.
Постанову серії АР1 №179046 від 29.10.2012 року у справі за адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області Н.В.Фісун