"20" листопада 2012 р.Справа № 5024/1243/2012
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Воронюка О.Л.
Суддів: Єрмілова Г.А., Філінюка І.Г.
При секретарі: Гавричкові С.В.
(склад колегії суддів сформовано розпорядженням голови суду від 07.11.2012р. № 898)
За участю представників сторін у судовому засіданні від 08.11.2012р.:
Від позивача - Бойко Н.І., довіреність № б/н від 25.10.2012р.
Від відповідача - Копилова О.М., паспорт серія МР № 258876 від 24.06.2008р.
За участю представника Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" у судовому засіданні від 20.11.2012р. - Бойко Н.І., довіреність № б/н від 25.10.2012р.
Представник Приватного підприємства „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод"
на рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012р.
по справі № 5024/1243/2012
за позовом Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод"
до Приватного підприємства „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ"
про визнання недійсною частини договору
Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2012р. оголошувалась перерва до 20.11.2012р.
Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні 20.11.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державне підприємство „Гайсинський спиртовий завод" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ", в якій просило суд визнати недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., укладеного між ПП „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" та ДП "Гайсинський спиртовий завод".
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.2012р. (суддя Гридасов Ю.В.) у позові відмовлено, посилаючись на відсутність підстав для визнання недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державне підприємство „Гайсинський спиртовий завод" звернулося з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" задовольнити повністю, та вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції невірно встановив дійсні обставини справи та висновки суду не відповідають матеріалам справи, та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Державне підприємство „Гайсинський спиртовий завод" наполягає на недійсність пунктів 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., так як оспорюванні умови договору прямо порушують права та інтереси державного підприємства, оскільки до цього Договору були включені умови які містять обмеження щодо використання орендованого обладнання на власний розсуд підприємства, згідно його цільового призначення, та стверджує, що Договір найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., не відповідає за змістом вимогам чинного законодавства, а саме: 3, 189, 627, 759, 775 ЦК України та ст.ст. 43, 44, 73, 75, 283 ГК України.
У запереченні на апеляційну скаргу Приватне підприємство „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. У зв'язку з чим, при укладені спірних пунктів 1.2, 1.7, 1.8, 6.3 договору найму між сторонами по справі не було допущено порушень вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, тому відсутні підстави визнання їх недійсними.
19.11.2012р. Приватне підприємство „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" до Одеського апеляційного господарського суду подало клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з тим, що представництво інтересів відповідача під час апеляційного розгляду справи буде здійснюватись представником за довіреністю -Петренко Г.І., оскільки останній не був ознайомлений з матеріалами справи, представник відповідача - Петренко Г.І. позбавлений можливості належним чином та в повній мірі представляти інтереси Приватного підприємства „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ", враховуючи вкрай обмежений час для підготовки до судового засіданні, та брак інформації, необхідної для повноцінної участі у розгляді справи.
Розглянувши клопотання ПП „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про її відхилення, оскільки відповідно до приписів ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2-3 ст.28 ГПК України). У судовому засіданні 08.11.2012р. був присутній директор ПП „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" -Копилова О.М., для реалізації у зв'язку з цим процесуальних прав, передбачених ст. 129 Конституції України та ст. 22 ГПК України.
Крім іншого, ПП „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" не було позбавлено права направити в судове засідання для представлення своїх інтересів іншого представника, до того ж у матеріалах справи наявна копія довіреності іншого представника відповідача -С.Б. Аверянової (б/н від 21.06.2012р.), строк дії якої встановлено до 21.06.2013р., яка також приймала участь у розгляді даної справи у суді першої інстанції. (а.с. 35)
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.04.2011р. між ДП "Гайсинський спиртовий завод" та ПП „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" укладено Договір найму обладнання № 39/1 (надалі - Договір). Відповідно до умов якого ПП „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" (наймодавець) передав Державному підприємству "Гайсинський спиртовий завод" (наймач) обладнання - автоматизацію відділення розсіропки, дріжджегенерації та бродіння. Обладнання передано для виробництва компоненту моторного палива альтернативного (КМПА).
Згідно умов п. 1.2. Договору, використання обладнання за цільовим призначенням згідно цього договору -це виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт", або виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для інших покупців з письмового дозволу ПП "БФ "Інтеркрайт".
Відповідно до умов пункту 1.7 Договору обладнання буде використовуватися Наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт" за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28.
Пунктом 1.8. Договору передбачено, що наймач не має права виробляти компонент моторного палива альтернативного на даному обладнанні без письмової згоди ПП "БФ "Інтеркрайт" для інших контрагентів (підприємств, фірм, компаній, тощо).
Відповідно до умов п. 6.3 Договору, при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП "БФ "Інтеркрайт" або без дозволу ПП. "БФ "Інтеркрайт"), Наймач сплачує Наймодавцю штраф в розмірі ринкової вартості виробленої не за цільовим призначенням продукції.
Відповідно до умов п.п. 3.1, 7.1 Договір найму укладається на невизначений строк та вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.
Звертаючись з позовною заявою про визнання недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 29/1 від 26.04.2011р., укладеного між ПП "БФ "Інтеркрайт" та ДП „Гайсинський спиртовий завод", останній в обґрунтування позову посилався на приписи ст.ст. 773, 775 ЦК України, відповідно до яких отримавши майно в оренду підприємство використовує його в своїй підприємницькій діяльності відповідно до його цільового призначення. При цьому, цільовим призначенням обладнання, переданого у найм до Договору, відповідно до його технічних характеристик, є виробництво компоненту моторного палива альтернативного. Встановлення у Договорі обмеження щодо використання обладнання, переданого у найм, щодо виготовлення КМПА лише до ПП „БФ „Інтеркрайт" або за письмовою згодою останнього для інших суб'єктів господарської діяльності, суперечить вимогам чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері найму, що на думку позивача, є підставою для визнання вищезазначених пунктів Договору, якими встановлені такі обмеження, недійними.
Крім іншого, позивач вважає, що пунктами 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 29/1 від 26.04.2011р., крім порушення вимог, встановлених цивільним законодавством, порушено також права Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" щодо свободи підприємницької діяльності та принципів підприємницької діяльності. Оскільки відповідно до ст. 44 ГК України підприємство здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Згідно ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Також, позивач зазначає, що умови договору є несправедливими та такими, що суперечать моральним засадам суспільства, так як всупереч принципам господарського та цивільного права їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків відносно ДП „Гайсинський спиртовий завод".
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, судом першої інстанції зазначено, що спірними пунктами Договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором, при цьому вказана продукція, відповідно до положень ст. 775 ЦК України, належить наймачу на праві власності до моменту її відчудження відповідачу або, за погодженням з відповідачем, іншій особі. Стаття 6 ЦК України встановлює припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
При укладанні договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 р. сторони договору на власний розсуд погодили умови, які викладені зокрема в п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору, якими встановлений обов'язок наймача використовувати наймане обладнання для виробництва компоненту моторного палива альтернативного (КМПА) для ПП "БФ "Інтеркрайт" і отримувати письмову згоду на виробництво компонента для інших контрагентів.
Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що при укладанні спірного договору сторонами не допущено порушень вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Однак, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції передчасними, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору найму, що регулюються главою 58 ЦК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. При цьому слід зазначити, що наймач отримує можливість вилучати корисні властивості майна, саме для цього зазначене майно отримається наймачем у користування і за таке користування та отримання внаслідок цього позитивного наслідку наймодавцю сплачується орендна плата, стягнення якої передбачено ст.. 762 ЦК України.
Оскаржуваними умовами договору наймач обмежений у можливостях використовувати наймане обладнання та фактично повинен сплачувати плату навіть у тому випадку, коли він не може вилучати корисні властивості майна, що є порушенням безпосередньо ст. 759 ЦК країни.
Статтею 775 ЦК України визначено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм. Стаття 189 ЦК України визначає, що продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Тобто фактично за рахунок використання найманого майна ДП „Гайсинський спиртовий завод".
Відповідно до статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
При прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідно до оскаржуваних пунктів договору № 39/1 сторони визначили, що позивач не має право виробляти компонент моторного палива альтернативного на переданому в найм обладнанню іншим контрагентам (підприємствам, фірмам, компаніям тощо). Зазначене можливо лише за дозволом наймодавця.
При цьому, відповідно до п. 1.2 Договору зазначене обмеження у здійсненні господарської діяльності тлумачиться як „використання обладнання за цільовим призначенням".
Тому, для прийняття вірного по суті рішення повинно було визначитись з поняттям „цільове призначення майна".
Статтею, 773 ЦК України визначено, що наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Таке ж положення передбачено статтею 285 ГК України, яка визначає, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
З аналізу зазначених статей випливає, що використання об'єкту оренди за його цільовим призначенням є таким його використанням, яке не передбачає зміну його властивостей та встановлює обмеження щодо перепрофілювання або зміни призначення самого майна. Тобто якщо обладнання має певну виробничу функцію, то воно має використовуватись саме з цією метою.
Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зроблено висновок щодо того, що спірними пунктами договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією, одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором. Зазначені висновки взагалі не відповідають спірним пунктам, за змістом пункту 1.7 оскаржуваного Договору, обладнання буде використовуватися Наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт" за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28. Відповідно до умов п. 6.3 Договору, при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП "БФ "Інтеркрайт" або без дозволу ПП. "БФ "Інтеркрайт"), Наймач сплачує Наймодавцю штраф в розмірі ринкової вартості виробленої не за цільовим призначенням продукції.
Зазначеними вище пунктами Договору чітко встановлено обмеження саме у використанні майна (обладнання), яке полягає не в приписах використовувати обладнання за його призначенням, а визначає, що ДП „Гайсинський спиртовий завод" має погоджувати з наймодавцем навіть не обсяги використання обладнання, а контрагентів.
Відтак, суд першої інстанції невірно встановив дійсні обставини справи та висновки суду не відповідають матеріалам справи.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП „Гайсинський спиртовий завод" також застосував положення статті 6 ЦК України, яка передбачає припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства.
Однак, судом першої інстанції не взяті до уваги положення п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України та ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 10.11.2011р. у справі № 1-26/2011 одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
Виходячи зі змісту оскаржуваних пунктів ДП „Гайсинський спиртовий завод" саме обмежений у свободі договору та свободі підприємницької діяльності, які передбачені п. 3 та п. 4 ст. 3 ЦК України. Крім того, стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Спірні умови договору обмежують позивача у виборі контрагента, що є порушенням ст.ст. 3 та 627 ЦК України, статей 43, 44 ГК України.
Крім іншого, судова колегія зазначає, що відповідно до Статуту Державне підприємство „Гайсинський спиртовий завод" є державним унітарним комерційним підприємством.
Статтею 73 ГК України визначено, що унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що позивач є державним підприємством, законом чітко врегульовано його діяльність. Статтею 75 ГК України встановлені особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств та зазначено, що державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Оскаржувані пункти договору не тільки втручаються в господарську діяльність підприємства, але й зобов'язує державне підприємство отримувати дозвіл навіть щодо виконань державних замовлень, що порушує ст. 75 ГК України та суперечить державним інтересам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що судом при прийняті оскаржуваного рішення не прийнято до уваги норми матеріального права, а саме норми ч. 1 ст. 203 ЦК України де зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Зазначеною нормою встановлено, що умови договору не можуть суперечити не тільки цивільному кодексу, як встановлено судом першої інстанції, а й інтересам держави. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Договором найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р. порушуються права та інтереси саме державного підприємства, яким є Державне підприємство „Гайсинський спиртовий завод".
Вищенаведене свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, та відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин та з огляду на вищезазначені приписи чинного законодавства, судова колегія вважає що апеляційну скаргу Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" слід задовольнити, рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012р. у справі № 5024/1243/2012 скасувати, позов Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" задовольнити у повному обсязі, з відповідним розподілом судових витрат у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно із ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012р. по справі № 5024/1243/2012 -скасувати.
Позов Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" задовольнити.
Визнати недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., укладеного між Приватним підприємством „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" та Державним підприємством „Гайсинський спиртовий завод".
Стягнути з Приватного підприємства „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" (73000, м. Херсон, вул. Горького, 32/7, ЄДРПОУ 34286393, р/р 26008029801298 в ХФ ПАТ „Кредитпромбанк", МФО 352651) на користь Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" (23700, м. Гайсин, Вінницька область, вул. Плеханова, 28, ЄДРПОУ 05459105, р/р 26002005077900 в ПАТ „КБ „Хрещатик" м. Київ, Гайсинське відділення (Вінницьке РВ) ПАТ „КБ „Хрещатик", МФО 300670) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви сумі 1073,00 грн.
Стягнути з Приватного підприємства „Багатопрофільна фірма „ІНТЕРКРАЙТ" (73000, м. Херсон, вул. Горького, 32/7, ЄДРПОУ 34286393, р/р 26008029801298 в ХФ ПАТ „Кредитпромбанк", МФО 352651) на користь Державного підприємства „Гайсинський спиртовий завод" (23700, м. Гайсин, Вінницька область, вул. Плеханова, 28, ЄДРПОУ 05459105, р/р 26002005077900 в ПАТ „КБ „Хрещатик" м. Київ, Гайсинське відділення (Вінницьке РВ) ПАТ „КБ „Хрещатик", МФО 300670) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 536,50 грн.
Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.
Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2012р.
Головуючий суддя О.Л. Воронюк
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя І.Г. Філінюк