33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 жовтня 2012 року Справа №5004/626/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Мельник О.В.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - КравчукЛ.О. (довіреність №355/08 від 23.01.2012р.)
відповідача - ОСОБА_2 (паспорт №НОМЕР_1)
- ОСОБА_3 (довіреність б/н від 17.10.2012р.)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 10 липня 2012 року у справі №5004/626/12 (суддя Слободян Петро Романович)
за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло"
до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2
про стягнення 25 685,29 грн.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
16 жовтня 2012 року, розпорядженням Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Філіпова Т.Л., Мельник О.В.
10 липня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов КП "Луцьктепло" до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 25 685,29 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 12 742,17 грн. - основного боргу, 12 742,17 грн. - пені, 121,79 грн. - 3% річних, 79,16 грн. - інфляції, 1609,50 грн. - судового збору.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки рішення приймалось за його відсутності, а тому, на його думку, суд не врахував, що ним надсилались заяви та листи про розірвання Договору №3-114 від 12 серпня 2008 року, які були залишені позивачем без задоволення і на той час заборгованості не існувало.
Позивач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки ним умови Договору №3-114 від 12 серпня 2008 року не порушувались, у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року нарахування проводились за тарифами, що були затверджені рішенням комітету Луцької міської ради №877-1 від 29 грудня 2010 року і №682-1 від 06 жовтня 2011 року та відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №11 від 30 вересня 2011 року. Зазначає, що справді відповідач звертався з заявами про розірвання Договору від 12 серпня 2008 року, проте йому надавалась відповідь про технічну неможливість його відключення від централізованої системи житлового будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 9, про що, комісією в складі представників ДКП "Луцьктепло" та ОСОБА_2, було складено акт.
06 серпня 2012 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03 жовтня 2012 року.
03 жовтня 2012 року, Рівненським апеляційним господарським судом оголошувалась перерва до 17 жовтня 2012 року.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
12 серпня 2008 року, між ДКП "Луцьктепло", як теплопостачальною організацією, та підприємцем ОСОБА_2, як споживачем, було укладено Договір №3-114 на надання послуг по теплопостачанню терміном з 01 жовтня 2008 року до 30 вересня 2009 року, згідно умов якого теплопостачальна організація надає споживачу послуги по теплопостачанню, а споживач приймає та оплачує їх на умовах і в терміни, передбачені договором і додатками до нього. (а.с. 9)
Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що тарифи на послуги з теплопостачання встановлюються рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради, у випадку прийняття нових тарифів, вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.
Згідно п.3.2 даного Договору, відповідач зобов'язувався проводити 100% передоплату за послуги по теплопостачанню на підставі рахунків в термін до 1-го числа розрахункового місяця.
Відповідно до п. 4.4. цього Договору при порушенні строку оплати рахунків позивача відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Відповідно п.5.1 Договору, по закінченні строку Договору він вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору не поступила заява про його перегляд або відмову.
01 липня 2011 року, відповідач звернувся до позивача з заявою про розірвання Договору, проте 18 липня 2011 року отримав відповідь, згідно якої відповідача було повідомлено, що приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_3 і розташовано в багатоквартирному житловому будинку, обладнаному централізованою системою опалення, та відсутня технічна можливість відключення зазначеного приміщення від мережи централізованої системи опалення. (а.с. 70)
У період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року нарахування проводилось за тарифами, що затверджені рішенням комітету Луцької міської ради №877-1 від 29 грудня 2010 року і №682-1 від 06 жовтня 2011 року та відповідно до постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 118 від 30 вересня 2011 року. (а.с. 65-69)
За цей період позивачем було надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 12 742,17 грн., та направлено рахунків на оплату №560 за квітень 2012 року, №1183 за березень 2012 року, №1093 за лютий 2012 року, №1134 за січень 2012 року, №708 за грудень 2011 року, №673 за листопад 2011 року, №701 за жовтень 2011 року. (а.с. 13-19)
Відповідач не надав доказів оплати наданих йому послуг.
15 серпня 2012 року, комісія в складі представників ДКП "Луцьктепло" та представника споживача ФОП ОСОБА_2 провели обстеження системи теплопостачання приміщення яким користуеться остання та встановили, що воно опалюється від системи централізованого опалення житлового будинку за адресою АДРЕСА_3. (а.с. 71)
Листами №4523/10 від 17 серпня 2012 року, №4924/13 від 17 вересня 2012 року, №5148/10 від 25 вересня 2012 року споживачу було роз'яснено неможливість відключення від мережі централізованого опалення. (а.с. 72-75)
28 травня 2012 року, КП "Луцьктепло" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 25 685,29 грн. (а.с. 3-5)
10 липня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов та стягнуто з відповідача на користь позивача 12 742,17 грн. - основного боргу, 12 742,17 грн. - пені, 121,79 грн. - відсотків річних, 79,16 грн. - інфляції, 1609,50 грн. - судового збору. (а.с. 41-43)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності із ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору було укладено Договір №3-114 на надання послуг по теплопостачанню. Сторони належним чином виконували умови Договору до жовтня 2011 року, з якого відповідач припинив оплачувати надані позивачем послуги, вважаючи Договір розірванням у зв'язку з його зверненням про таке розірвання.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до посилань апелянта про те, що Договір є розірваним у зв'язку його заявою від 01 липня 2011 року про розірвання дії цього Договору, оскільки, згідно відповіді позивача про те, що розірвання або припинення даного Договору неможливе, у зв'язку з відсутністю технічної можливості відключення системи теплопостачання приміщення, яким користується ФОП ОСОБА_2, як окремого користувача, від системи централізованого опалення житлового будинку. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач після повідомлення позивача про розірвання спірного Договору від'єднався від мережі централізованого опалення або вчинив дії щодо такого від'єднання. Навпаки, матеріали справи містять належні докази відсутності можливості від'єднання приміщення відповідача від мережі централізованого опалення. (акт комісії від 15 серпня 2012 року, в яку входили як представники позивача так і відповідача (а.с. 71)
Слід зазначити, що питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року. На виконання п.25 цих "Правил..." розроблено "Порядок відключення гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства №4 від 22 листопада 2005 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції 09 грудня 2005 року за №1478/11758.
Через те що, відповідач доказів про його відєднання, або можливасті відєднання, від централізованої мережі теплопостачання за спірний період не надав суду, отримував ці послуги від позивача, тому господарським судом було вірно визначено, що спірний Договір не є розірваним і підлягає виконанню належним чином.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач не виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов'язання, не оплатив вартості наданих йому послуг у повному обсязі, позовна вимога про стягнення з нього 12 742,17 грн. заборгованості - обґрунтована і підлягає до задоволення.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі не погоджується з розміром нарахованої заборгованості, зазначаючи, що Договором було передбачено оплату 749,57 грн. на місяць, проте відповідач не врахував, що за п.3.1.1 Договору передбачено, що оплата послуг з теплопостачання проводиться за тарифами, які встановлюються рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради, які є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію. Позивачем надано докази відповідно до яких, у період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, нарахування проводилось за новими тарифами, (рішення комітету Луцької міської ради №877-1 від 29 грудня 2010 року і №682-1 від 06 жовтня 2011 року та постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 118 від 30 вересня 2011 року), тому дане твердження відповідача відхиляється як необґрунтоване.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зв'язку з порушенням строків оплати послуг теплопостачання з відповідача слід стягнути 121,79 грн. - 3% річних з жовтеня 2011 року по травень 2012 року та 79,16 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по березень 2012 року.
Крім того, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно із п.2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій", СПД за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
Умовами Договору (п.4.4.), сторони також зазначили, що при порушенні строку оплати рахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 12 742,17 грн. за період з 01 жовтня 2011 року по 07 травня 2012 року.
Посилання відповідача на те, що справу було розглянуто за його відсутності відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки господарським судом Волинської області завчасно і належним чином направлялись повідомлення про розгляд справи саме на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на цю адресу надсилались і судові акти, прийняті у даній справі.
Абзацом 2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року визначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання ФОП визначається на підставі відомостей, внесених до ЄДР юридичних осіб та ФОП (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Пунктом 3.9.1 цієї постанови пленуму Вищого господарського суду України розяснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДР юридичних осіб та ФОП), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Так, ухвала про порушення провадження у справі від 29 травня 2012 року, ухвала про відкладення розгляду справи від 26 червня 2012 року, судові повістки, які направлялись рекомендованими листами з повідомленням про вручення і які повернулись у зв'язку з закінченням термінів зберігання, направлялись за адресою: АДРЕСА_1, яка зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2
Тому, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що відповідача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даного спору, оскільки матеріали справи містять свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 з зазначенням адреси: АДРЕСА_1, на яку були надіслані ухвала про порушення провадження у справі від 29 травня 2012 року, ухвала про відкладення розгляду справи від 26 червня 2012 року, судові повістки, які направлялись повідомленнями про вручення яких повернулись з відміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" (а.с. 11, 23-25, 36-37)
Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Волинської області від 10.07.12 р. у справі №5004/626/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №5004/626/12 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Мельник О.В.