"13" листопада 2012 р. м. Київ К-35805/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії щодо виплати пенсії в меншому розмірі, проведенні перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії за касаційною скаргою УПФ України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року,
У березні 2008 року ОСОБА_4 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області пред'явив позов до УПФ України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом 2-ї групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідач відмовив йому у перерахунку вказаних пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням змін до позовних вимог, просив визнати неправомірною відмову УПФ України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок основної державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 жовтня 2007 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 19 травня 2008 року задоволено.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2008 року скасовано та прийнято нову.
Зобов'язано УПФ України у м. Білій Церкві Київської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 вказаного Закону в розмірі 75-ти відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2009 року заяви ОСОБА_4 та УПФ України у м. Білій Церкві задоволено.
Виправлено описку в третьому абзаці резолютивній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року, замінивши словосполучення "перерахунок пенсії за віком" словосполученням "перерахунок та виплату пенсії з 22 травня 2008 року по 28 липня 2009 року".
Роз'яснено УПФ України у м. Білій Церкві порядок виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року, а саме: провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року по 28 липня 2009 року.
Не погоджуючись з судовим рішеннями суду апеляційної інстанції, УПФ України у м. Білій Церкві Київської області подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і належить до осіб категорії 1, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПФ України у м. Білій Церкві Київської області.
Йому призначені державна та додаткова пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких обчислений у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".
ОСОБА_4 звертався до УПФ України у м. Білій Церкві Київської області з заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами, але в проведенні перерахунку пенсії було відмовлено.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_4 в задоволенні його заяви про перерахунок пенсії та його дії суперечать вказаним вимогам Конституції України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами апеляційний суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також апеляційний суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
При визначенні розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого законодавчого або нормативно-правового акту, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає.
Тому, правильним є висновок щодо неприйняття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Згідно з частиною третьою статті 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія ОСОБА_4 має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись з урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Судове рішення є законним і обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.