"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/21019/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_5 -представника ОСОБА_4 на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року,
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 у Артемівському районному суді
м. Луганська пред'явив позов до УПФ в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На підставі Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Просив зобов'язати відповідача збільшити розмір його державної пенсії у 3,5 рази з 01 січня 2006 року згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом 2-ої групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Йому згідно із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначено державну пенсію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 1293) було прийнято рішення про збільшення розміру пенсії з інвалідності учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 3,5 рази.
Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, 1-ої групи -540 грн., 2-ої групи -500 грн.
Постанова набрала чинності 01 січня 2006 року.
Вказаною постановою передбачалося збільшення пенсій, які були призначені та виплачувалися станом відповідно на 01 січня 2006 року і за своїм правовим змістом щодо порядку застосування вона має одноразовий характер. Зміст постанови № 1293 не передбачає повторного збільшення пенсії після призначення її нового розміру.
Виходячи з пріоритетності і законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлює мінімальний розмір пенсії для інвалідів 2-ої групи не нижчий ніж 500 грн., що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, згідно зі статтею 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком. Саме такий розмір пенсії був встановлений та виплачується позивачу.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до зазначеного розміру пенсії положень постанови № 1293, оскільки це суперечить положенням пункту 6 статті 92 Конституції України та статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судові рішення є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 23 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду в Артемівському районі м. Луганська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.