"13" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/7851/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Черпіцької Л.Т.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Херсонського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року,
У грудні 2009 року ОСОБА_4 у Херсонському окружному адміністративному суді пред'явив позов до Херсонського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він під час проходження строкової військової служби, та перебуваючи на території Угорської Народної Республіки у м. Дебрецені, у складі військового підрозділу ЗС СРСР брав участь у бойових діях, пов'язаних з придушенням у період з 24 жовтня по 10 листопада 1956 року заколоту.
На підтвердження цих обставин він надав до Херсонського військового комісаріату необхідні архівні довідки та копію військового квитка, однак, у наданні йому статусу учасника бойових дій неправомірно відмовлено.
Вважає, що перебування його у складі військового підрозділу ЗС СРСР на території Угорської Народної Республіки являється безспірним.
Просив зобов'язати Херсонський обласний військовий комісаріат визнати його учасником бойових дій, надати йому відповідний статус та видати відповідне посвідчення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, вважаючи, що рішення судами першої і апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити нове рішення у справі про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно зі статтею 6 зазначеного цього Закону, учасниками бойових дій визнаються:
1) військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;
2) учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 1993 року "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
Цією постановою Кабінету Міністрів України визначено, що допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ надавалася на території Угорщини в період з 24 жовтня 1956 року по 10 листопада 1956 року.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, виходив із того, що перебування ОСОБА_4 у складі військового підрозділу ЗС СРСР у період бойових дій з придушення заколоту в Угорській Народній Республіці у період з 24 жовтня 1956 року по 10 листопада 1956 року не підтвердилося наданими ним довідками. Рішення військового комісаріату щодо відмови у наданні ОСОБА_4 статусу учасника бойових дій є правомірним, та таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є правильним й таким, що ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи та відповідає чинному законодавству.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з архівною довідкою, виданою 30 серпня 1988 року Центральним архівом Міністерства оборони СРСР, військовослужбовець строкової служби, курсант військової частини 12673 ОСОБА_4 07 листопада 1956 року відряджений для подальшого проходження військової служби до військової частини 26793, яка дислокувалася у м. Чоп Закарпатської області.
Факт прибуття ОСОБА_4 до військової частини 26793 та зарахування до списків особового складу частини, як і факт прибуття ОСОБА_4 до військової частини 47690 архівними довідками не підтверджується. Проходження ОСОБА_4 військової служби у військовій частині 47690 архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 12 січня 2010 року № 7328 підтверджується тільки з 10 лютого 1957 року.
В наказах командира військової частини 47690 (м. Мостиська) за період з 09 листопада 1956 року по 09 лютого 1957 року прибуття ОСОБА_4 до вказаної військової частини не відображено.
Запис у військовому квитку про проходження у листопаді 1956 року військової служби у складу військової частини 47690 не є такою, що безспірно вказує на перебування ОСОБА_4 у період бойових дій в Угорській Народній Республіці (з 24 жовтня по 10 листопада 1956 року). Крім того, цей запис не підтверджується архівними довідками.
Отже, будь-яких документів, які вказували б на перебування ОСОБА_4 у м. Дебрецені Угорської Народної Республіки та його участі у бойових діях або забезпеченні бойової діяльності радянських військ в період з 24 жовтня 1956 року по 10 листопада 1956 року у справі немає.
За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позову.
Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що ОСОБА_4 не позбавлений права повторно звернутися до Херсонського обласного військового комісаріату з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій за умов надання документів, на підтвердження його перебування у складі військового підрозділу ЗС СРСР в Угорській Народній Республіці у період з 24 жовтня 1956 року по 10 листопада 1956 року.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Херсонського обласного військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії -без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Черпіцька Л.Т.