ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
( в порядку письмового провадження)
м. Київ
23 листопада 2012 року 10:00 № 2а-15449/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., вирішив в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до треті особиВідділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", ОСОБА_1
провизнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника,
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач), треті особи - публічне акціонерне товариство "Сведбанк", ОСОБА_1 про визнання дій щодо накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна ОСОБА_1 в частині його транспортного засобу протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 05.05.2012 р. ВП № 32510116 в частині транспортного засобу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15449/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 20 листопада 2012 року прибув представник позивача, який позов підтримав позов в повному обсязі та представник відповідача, який проти позову заперечував. Треті особи в судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Суд перейшов до вирішення справи в порядку письмового провадження, у зв'язку з неприбуттям третіх осіб, встановивши відсутність необхідності допиту свідків або заслуховування експерта на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якої якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
У відділі державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 32510116 з примусового виконання Виконавчого листа №2-867, що виданий 09.04.2012 року Деснянським районним судом м. Києва з предмету стягнення з гр. ОСОБА_1, (надалі - «Боржник») на користь ПАТ «Сведбанк», (надалі - «Стягувач») суми боргу у розмірі 1435430,57 грн.
В рамках виконавчого провадження, 24.10.2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції в м. Києві складений Акт опису й арешту майна (надалі - «АКТ») на підставі постанови про арешт майна боржника на його відчуження від 15.05.2012 р. ВП № 32510116.
Відповідно до складеного Акту накладено арешт на відчуження всього майна Боржника, але в межах суми звернення стягнення у сумі 1435430,57 грн.
Відповідно до обставин справи, боржник заявою від 25.10.2012 року здійснив інформаційне повідомлення банку (позивача) щодо наявності виконавчого провадження, за яким на майно боржника, в тому числі на заставлений транспортний засіб накладено арешт та заборонено боржнику здійснювати заходи з відчуження будь-якого майна.
В обґрунтування поданого інформаційного повідомлення Боржник до листа приклав копію Акту опису й арешту майна від 24.10.2012 року.
Згідно ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи інтересів.
Враховуючи, що позивачу стало відомо про накладений арешт на заставлений транспортний засіб з моменту отримання інформаційного листа Боржника, тобто 25.10.2012 року, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк на подання позову до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», (надалі - «Позивач», або «Банк») вважає, що складеним Актом державного виконавця від 24.10.20МН року в частині Транспортного засобу державний виконавець Відповідача порушив законні права та інтереси Банка з наступних підстав та обставин справи.
14 червня 2010 року проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до Статуту Публічного акціонерне товариства «Укрсоцбанк», він є правонаступником усіх прав та обов'язків АКБ «Укрсоцбанк». Зміна найменування відповідача з Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»жодним чином не пов'язана з припиненням юридичної особи у зв'язку з злиттям, приєднанням, поділом чи перетворенням, а є лише виконанням вимог ч. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про акціонерні товариства»щодо | приведення Статуту банка (Відповідача) у відповідність з вимогами зазначеного і закону. Зокрема, відповідно до ч. 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про акціонерні товариства»зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення. Документальним підтвердженням нерозривного правового зв'язку АКБ [«Укрсоцбанк»та ПАТ «Укрсоцбанк»є положення абзацу 5 п. 1.2. Статуту ПАТ «Укрсоцбанк»(нова редакція), зареєстрованого 14 червня 2010 року Державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, номер запису 10681050047002827, згідно з яким: «Банк є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Банку належать всі права та обов'язки, які належали Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк.
18.06.2008 року між Позивачем та Боржником був укладений Договір кредиту №031.29-08/524 (надалі - «Договір кредиту»).
На виконання п.1.1. Договору кредиту Позивач на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання надав Боржнику кредит у сумі 42663,00 доларів США для придбання Транспортного засобу, з кінцевим терміном повернення заборгованості кредитних коштів - до 17 червня 2015 року.
В якості забезпечення виконання Боржником зобов'язань за Договором кредиту між ним та Банком 18.06.2008 року укладено Договір застави транспортного засобу № 42.02-11/564 (надалі - «Договір застави»).
На виконання вимог п. 1.1. Договору застави Боржник передав Позивачу в заставу транспортний засіб марки ТОYОТА, модель САМRY, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2, легковий седан, реєстраційний номер № НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 14 червня 2008 року (надалі по тексту «Предмет застави»).
Згідно ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу»державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до закону України. При цьому, державний виконавець, згідно положень частини 2 статті 4 цього Закону України, є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень.
З врахуванням викладених завдань, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції в м. Києві, здійснюючи примусове виконання виконавчого листа №2-867 від 09.04.2012 року, в межах боргу боржника перед стягувачем, наклав арешт на майно боржника, в тому числі і на заставлений транспортний засіб.
Згідно ст.37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 року №1255-ГУ винесена відповідачем постанова про накладення арешту на майно боржника, в тому числі арешт на заставлений транспортний засіб відноситься до публічних обтяжень.
Звернення стягнення на предмет публічного обтяження визначено в ч.2 ст.40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме: «Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувану з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону».
З викладеного слідує, що незважаючи на те, що за позивачем в Єдиному державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване обтяження на транспортний засіб, зазначене обтяження має пріоритет над публічним обтяженням відповідача, останній звертає стягнення на заставлений транспортний засіб у порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, звертаючи стягнення на транспортний засіб, відповідач не врахував, що згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет публічного обтяження допускається за умови використання позивачем переважного права на звернення стягнення на транспортний засіб.
У випадку, коли Позивач не використовує своє переважне право звернення стягнення на транспортний засіб, відповідач повинен керуватись положенням ч. 1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого звернення стягнення на заставлене майно допускається лише за виконавчими документами для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.
Враховуючи, що заходи виконавчого провадження відповідач здійснює по стягувану, останній, на момент звернення стягнення на заставлений транспортний засіб, не є заставодержателем.
Поряд з тим, державний виконавець відповідача винесеною постановою про арешт всього майна Боржника в тому числі і транспортного засобу порушив речові права Банку на транспортний засіб. По змісту порушеного права Відповідач накладеним арештом позбавляє позивача права на звернення стягнення на заставлений Транспортний засіб Боржника, а також позбавлений вправа отримувати кошти від реалізації цього Транспортного засобу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Згідно статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це, спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Ст. 19. Закону України «Про заставу»зазначає, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Ст. 20 Закону України «Про заставу»закріплює за заставодержателем набуття права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде і виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. і Згідно ст. 17 Закону України «Про заставу»заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Крім того, згідно ч.І ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення, в першу чергу, вимог стягувача-заставодержателя.
Згідно ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
> виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
> якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості {боржника заставодержателю.
Враховуючи, що Стягувач по виконавчому провадженню не є заставодержателем на Предмет застави, враховуючи, що право застави на Транспортний засіб виникло до винесення Деснянським районним судом рішення про стягнення з Боржника на користь Стягувача суми боргу у розмірі 1435430,57 грн., враховуючи, що вартість Предмета застави (згідно Договору застави - 245313,00 грн.) не перевищує розмір заборгованості Боржника перед Стягувачем Відповідач не вправі здійснювати заходи з примусового виконання Виконавчого листа в частині звернення стягнення на Транспортний засіб Боржника шляхом накладення арешту на майно Божника в частині, що стосується цього заставленого Транспортного засобу.
Право застави є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, регулювання яких здійснюється актами цивільного законодавства (ЦК України, Законом України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»)
Речове право Позивача на заставлене майно Боржника обумовлено наявністю суми непогашених зобов'язань Боржника за Договором кредиту, яке у випадку звернення стягнення на заставлене майно Боржника, буде погашено коштами від реалізації цього заставленого майна.
На момент подання цього позову заборгованість Боржника перед Банком за Договором кредиту не погашена, згідно Довідки Позивача від 31.10.2012 року Боржник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості по кредиту у сумі 28304,48 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 87,19 доларів США.
Позивач має переважне право задовольнити свої вимоги у спосіб, визначений Договором застави.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Дана вимога була протиправно невиконана відповідачем, як і порушено вимогу ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості {боржника заставодержателю). Даних підстав в цій справі не було, а відтак у відповідача були відсутні законні підстави для звернення стягнення на предмет застави.
Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві щодо накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна гр. ОСОБА_1 в частині його транспортного засобу марки: ТОYОТА САМRY, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 14.06.2008 року (ВП № 32510116).
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві про арешт майна боржника від 05.05.2012 р. ВП № 32510116 в частині накладення арешту на майно гр. ОСОБА_1 в частині його транспортного засобу марки: ТОYОТА САМRY, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕВ-12 УДАІ в м. Києві 14.06.2008 року.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві на користь публічного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоцбанк" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн. 19 коп.).
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова