19 листопада 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/1188/12
14:33 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Козмуляка А.І.,
представників сторін:
позивача -ОСОБА_1;
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2,
відповідач - не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сірка Р.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Кіцманської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача прокуратура Кіцманського району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування рішення.
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, з урахуванням змін і доповнень, до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 29.12.2009 р. № 706 та № 707.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що 29.12.2009 р. Кіцманською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 706 та № 707, якими на виконання протесту прокурора Кіцманського району від 22.12.2009 р. №2408 вих.09 та № 2409вих.09 були скасовані розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області № 629 від 12.08.2008 р. та № 732 від 18.09.2009 р. Вважає, що спірні розпорядження прийняті відповідачем в супереч своїх повноважень та вимог закону.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю.
Кіцманською районною державною адміністрацією подано заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те що, вимоги прокурора є обов'язковими та виконуються негайно, а тому спірні розпорядження прийнято правомірно.
В судове засідання призначене на 19.11.2012 представник відповідача не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 01.06.2012 р. залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - членів фермерського господарства - ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокуратуру Кіцманського району Чернівецької області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
В судовому засіданні представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача просив суд задовольнити позов.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечував проти позову, посилаючись на правомірність спірних рішень.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.11.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів, про що повідомлено сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.11.2012 р., тобто в перший робочий день після нього.
Заслухавши пояснення осіб, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації від 12.08.2008 р. № 629 «Про погодження безоплатної передачі у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) голові та членам СФГ ОСОБА_4 на території Стрілець-Кутської сільської ради»погоджено безоплатну передачу у власність земельних ділянок голові та членам селянського фермерського господарства ОСОБА_4 у розмірі земельної частки (паю) визначеної по Стрілецько-Кутській сільській раді для ведення особистого селянського господарства із земель фермерського господарства ОСОБА_4 на території Стрілець-Кутської сільської ради за межами населеного пункту (а.с. 11).
Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації від 18.09.2008 р. № 732 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель фермерського господарства ОСОБА_4»затверджено технічну документацію по передачі у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства ОСОБА_4 на території Стрілецько-Кутської та Білянської сільських рад Кіцманського району загальною площею 4,47 га ріллі та 2,03 га сінокосів (а.с. 10). Пунктом 2 цього розпорядженням передано безоплатно у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства із земель СФГ ОСОБА_4 голові фермерського господарства ОСОБА_4 та членам фермерського господарства: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
У зв'язку з виявленими порушеннями земельного законодавства, прокуратурою Кіцманського району Чернівецької області 22.12.2009 р. винесено протести на розпорядження голови Кіцманської районної державної адміністрації від 12.08.2008 р. № 629 та 18.09.2008 р. № 732, які одержані відповідачем 23.12.2009 р. (а.с. 91-92, 93-94).
29.12.2009 р. Кіцманською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 706, яким на виконання протесту прокурора Кіцманського району від 22.12.2009 р. № 2408 вих.09 скасовано розпорядження голови районної державної адміністрації від 12.08.2008 р. № 629 «Про погодження безоплатної передачі у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) голові та членам СФГ ОСОБА_4 на території Стрілецько-Кутської сільської ради»(а.с. 12).
29.12.2009 р. Кіцманською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 707, яким на виконання протесту прокурора Кіцманського району від 22.12.2009 р. № 2409вих.09 скасовано розпорядження голови районної державної адміністрації від 18.09.2008 р. №732 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель фермерського господарства ОСОБА_4»(а.с. 13).
Не погоджуючись із розпорядженнями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи з такого.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юстиції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).
Згідно ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 р. № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля відносяться зокрема, розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Стаття 17 Земельного кодексу України передбачає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 6 Закону № 586-XIV на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Системний аналіз положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації», свідчить, що місцеві державні адміністрації при вирішенні питань у галузі земельних відносин, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції. Як суб'єкти владних повноважень місцеві державні адміністрації вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Стаття 17 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними та скасування розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 29.12.2009 р. № 706 та № 707, даний спір підсудній окружному адміністративному суду.
Згідно п. 8 ст. 118 Конституції України рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечить Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Відповідно до ст. 41 Закону № 586-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 ст. 43 Закону № 586-XIV встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Статтею 39 Закону № 586-XIV визначено вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, а саме: 1) очолювати відповідні місцеві державні адміністрації, здійснювати керівництво їх діяльністю, нести відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; 2) представляти відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами; 3) призначати на посади та звільняти з посад своїх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону; 4) призначати на посади та звільняти з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій та керівників структурних підрозділів апаратів місцевих державних адміністрацій; 5) укладати та розривати контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників; 6) погоджувати у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України; 7) в межах затверджених бюджетів виступати розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням; 8) регулярно інформувати населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію; 9) утворювати для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначати їх завдання, функції та персональний склад; 10) здійснювати інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої надано головам обласних державних адміністрацій (ст. 33 Закону № 586-XIV).
Системний аналіз положень Конституції України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації»свідчить, що до повноважень голів місцевих державних адміністрацій, які визначені в ст. 39 вказаного Закону не входить скасування (визнання недійсними) власних попередніх розпоряджень.
Як видно із матеріалів справи, оскаржуваними розпорядженням відповідач скасував власні попередні розпорядження № 629 від 12.08.2008 р. та №732 від 18.09.2009 р., чим вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення відповідачем зазначених критеріїв при виданні оскаржуваних розпоряджень, зокрема спірні розпорядження видано не в межах повноважень, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що спірні розпорядження прийняті ним в межах повноважень встановлених Конституцією України та Законом України «Про місцеві державні адміністрації», відтак доводи відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача щодо правомірності прийнятих розпоряджень є необґрунтованими.
Стосовно доводів відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача щодо неправомірного одержання позивачем та третіми особами у власність земельних ділянок на підставі розпоряджень, які скасовані, суд зазначає наступне.
В п. 6 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р. вказано, що при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, необхідно враховувати Рішення Конституційного суду від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 р. (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Так, в п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі розпоряджень Кіцманської районної державної адміністрації від 12.08.2008 р. № 629 «Про погодження безоплатної передачі у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) голові та членам СФГ ОСОБА_4 на території Стрілецько-Кутської сільської ради»та від 18.09.2008 р. № 732 «Про передачу у власність земельних ділянок із земель фермерського господарства ОСОБА_4»позивачу та третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача видано свідоцтва про право власності на земельні ділянки на території Стрілецько-Кутської та Білянської сільських рад Кіцманського району Чернівецької області (а.с. 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 12.08.2008 р. № 629 та від 18.09.2008 р. № 732 є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх використання, відтак не можуть бути в подальшому скасовані райдержадміністрацією.
Відповідно до ст. 242-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В постановах Верховного Суду України від 06.06.2011 р. в справі № 21-50а11 та від 05.03.2012 р. в справі № 21-423а11 висловлено правову позицію про те, що розпорядження голови районної державної адміністрації може бути скасовано або головою державної адміністрації вищого рівня, або у судовому порядку. Крім того, розпорядження райдержадміністрації про надання земельної ділянки у власність, як ненормативний акт одноразового застосування, також не може бути скасовано самою районною державною адміністрацією.
Як слідує із матеріалів справи, спірні розпорядження видано відповідачем на підставі протестів прокурора Кіцманського району, у зв'язку з прийняттям Кіцманською районною державною адміністрацією розпоряджень № 629 від 12.08.2008 р. та № 732 від 18.09.2008 р. з порушенням норм земельного законодавства.
Незважаючи на те, що розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації № 629 від 12.08.2008 р. та № 732 від 18.09.2008 р. не відповідають вимогам закону та належать скасуванню, суд вважає, що вони можуть бути скасовані виключно Президентом України, державною адміністрацією вищого рівня, або в судовому порядку.
Враховуючи наведені обставини та правову позицію Верховного Суду України, суд визнає протиправними та скасовує розпорядження голови Кіцманської районної державної адміністрації від 29.12.2009 р. № 706 та № 707.
Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 33,40 грн. (а.с. 39).
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету належить стягнути зазначену сума судових витрат по даній справі.
Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіцманської районної державної адміністрації.
Вказана позиція збігається із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіцманської районної державної адміністрації від 29.12.2009 р. № 706.
3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Кіцманської районної державної адміністрації від 29.12.2009 р. № 707.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 33,40 грн.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26 листопада 2012 р.
Суддя В.К. Левицький