"29" червня 2006 р.
Справа № 14/122.
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Сокирянського виробничого управління житлово-комунального господарства
про стягнення заборгованості - 44486,07грн.
Суддя Швець Микола Васильович
Представники:
позивача Миронов С.І. довіреність № 290/102 від 29.12.2005 року
відповідача Не з'явився
в засіданні приймали участь
Позивач звернувся із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий природний газ в сумі 44486,07 грн..
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.
Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте у відзиві на позовну заяву №204 від 29.05.2006 року позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу, інфляційних та 3% відсотків річних, стосовно штрафних санкцій - звертає увагу суду, що нарахування штраіних санкцій на підставі п.6 ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем заявлено стягнення штрафних санкцій за 1 рік та звернувся з клопотанням про зменшення штрафних санкцій, а також зазначає про збитковість ВУЖКГ.
Позивач надав заперечення на відзив № 05/547 від 29.06.2006року, згідно до якого просить не зменшувати штрафні санкції, оскільки позивач також є збитковим.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив.
31 грудня 2003 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник)- Позивач та Сокирянський ВУЖКГ(Покупець)- Відповідач був укладений договір на постачання природного газу № 06/03-3362 ТЕ-38. Згідно з цим договором, Постачальник зобов'язувався передати Покупцю протягом січня - березня 2004 року та жовтня - грудня 2004 року природний газ, а Покупець повинен прийняти та оплатити поставлений природний газ.
Пунктом 6.1. договору на постачання природного газу № 06/03-3362 ТЕ-38 від 31.12.2003 року передбачено, що оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами шляхом 100% вартості фактично спожитих та про транспортованих обсягів газу, при цьому, перша частина оплати в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотка від вартості запланованих місячних обсягів поставки газу перераховується на рахунок Постачальника не пізніше 10 числа місяця, в якому здійснюється поставка та транспортування газу, друга і третя частини - у розмірі по 33 (тридцять три) відсотки - відповідно, до 20 та 30(31) числа місяця, в якому здійснюється поставка та транспортування газу. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 - го числа, наступного за звітним місяця.
Постачальник свої зобов'язання згідно даного договору виконав, передавши Покупцю протягом січня - березня 2004 року та жовтня - грудня 2004 року природний газ в об'ємі 1156,938 тис.м.куб., на загальну суму 242956,99 грн., що підтверджується Актами прийому - передачі природного газу. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме розрахувався за отриманий природний газ в сумі 215218,39 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Станом на день розгляду справи у суді основний борг відповідача перед позивачем за отриманий природний газ складає 27738,60 грн., даний борг підтверджується актом звірки розрахунків від 31.05.2006 року, довідкою про стан розрахунків станом на 29.06.2006 року.
Відповідач в односторонньому порядку порушив вимоги укладеного договору та ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, що є підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 27738,60 грн..
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлена п.7.2. договору № 06/03-3362 ТЕ-38 від 31.12.2003 року, тому позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну оплату отриманого газу у розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 5191,81 грн. та штраф у розмірі 7% від суми основного боргу в сумі 1941,70 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання індексу інфляції в сумі 8533,62 грн., а також 3 % річних від простроченої суми в сумі 1080,34 грн..
Стосовно клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій в зв'язку з невідповідністю періоду нарахування позивачем штрафних санкцій (за 1 рік) замість передбачених п.6 ст. 232 ГК України (6 місяців), то суд повідомляє - п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку п.7.5. договору № 06/03-3362 ТЕ-38 від 31.12.2003 року передбачено, штраф та пеня нараховується Постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Тому клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволеннюне підлягає..
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, ст. 526, ч. 1. ст. 530, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з активів Сокирянського виробничого управління житлово-комунального господарства (м.Сокиряни, вул. Центральна, 44); Р/р 260003781 в ЧОД АППБ «Аваль»; МФО 356464; код 03357352
на користь на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Шолуденка, 1); Р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012; код 31301827
· основний борг в сумі 27738,60 грн.;
· пеню в сумі 5191,81 грн.;
· штраф в сумі 1941,70 грн.;
· інфляційні в сумі 8533,62 грн.;
· 3 % річних в сумі 1080,34 грн.;
· відшкодування державного мита в сумі 444,86 грн.;
· відшкодування витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн..
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя М.В. Швець.