13 червня 2006 р.
№ 1/36"Б"
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.
суддів :
Панової І.Ю.
Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу
ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології»
на постанову
господарського суду Житомирської області від 13.03.2006р.
у справі
№ 1/36 “Б»
господарського суду
Житомирської області
за заявою
Житомирської ОДПІ
до
ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології»
про
банкрутство
в судовому засіданні взяли участь представники :
ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології»:
Пукас А.Ю.
ДПІ у м. Житомирі:
Кудрук Т.П.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.02.2006р. за заявою Житомирської ОДПІ порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Будівництво.Матерали.Технології».
Постановою господарського суду Житомирської області від 13.03.2006р. (суддя Сичова О.П.) ВАТ «Будівництво.Матеріали.Технології» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Житомирську ОДПІ, яку зобов'язано забезпечити виконання повноважень ліквідатора боржника в порядку, визначеному ст. 52 Закону та надати суду в строк до 10.04.2006р. прізвище посадової особи, яка буде відповідати за процедуру ліквідації боржника. Зобов'язано ліквідатора: повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих кредиторів відсутнього боржника шляхом опублікування оголошення в місцевій пресі, подати звіт по заборгованості по заробітній платі з зазначення кількості боржників та періоду виникнення боргу, освітити перспективи погашення заборгованості (строки і суми виплат); подати дані про наявність майна, його місцезнаходження, заходи по продажу; подати документально обґрунтовані перспективи та строки закінчення справи про банкрутство та зобов'язано ліквідатора за результатами проведеної роботи, згідно зі ст. 52 Закону, подати до господарського суду ліквідаційний баланс, звіт та інші матеріали, що свідчать про виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, докази, що свідчать про відсутність ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з зазначенням сум, які є неможливими до погашення та пояснювальну записку ліквідатора до ліквідаційного балансу.
ВАТ «Будівництво.Матеріали.Технології» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Житомирської області від 13.03.2006р. скасувати, направити матеріали справи для розгляду по суті в суд першої інстанції за встановленою підсудністю, тобто до господарського суду м. Києва.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 6 ст. 15 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, виходив з того, що сума заборгованості та обставини, які призвели до порушення справи про банкрутство ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології» підтверджуються, а заходів по погашенню заборгованості з боку боржника не вжито, отже, у суду є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Однак з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Згідно ст. 15 ГПК України справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Згідно зі ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст.18 вказаного Закону , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачається обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в його установчих документах, а у випадку, якщо була зміна місцезнаходження, відповідні зміни повинні вноситись в установчі документи та проводитись державна реєстрація цих змін.
Як вбачається матеріалів справи, зокрема, копії свідоцтва про державну реєстрацію ( т. 1 а.с. 27), довідки Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології» зареєстроване за юридичною адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Туполєва,4.
Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відтак, господарський суд Житомирської області, при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство та винесенні постанови про визнання боржника банкрутом не з'ясував дійсну адресу місцезнаходження боржника та факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», чим порушив вимоги ст. 15 ГПК України щодо визначення територіальної підсудності справи.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Господарський суд Житомирської області належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та нормативно не обґрунтував свої висновки.
За таких обставин, постанову господарського суду Житомирської області від 13.03.2006р. по справі №1/36»Б» про визнання ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології» банкрутом не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - передачі до господарського суду Житомирської області.
При розгляді справи суду слід врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, встановити, за якою адресою слід визначати місцезнаходження боржника, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ВАТ “Будівництво.Матеріали.Технології» задовольнити частково.
Постанову господарського суду Житомирської області від 13.03.2006р. у справі № 1/36 “Б» скасувати.
Справу № 1/36 “Б» передати до господарського суду Житомирської області.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
О.В. Яценко