21 листопада 2012 року м. Київ К-34579/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі -ДПІ)
на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2010
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010
у справі № 2а-10776/09/6/0170
за позовом державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (далі -Підприємство)
до ДПІ
про визнання протиправною відмови.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У вересні 2009 року Підприємство звернулося до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило визнати протиправною відмову ДПІ задовольнити заяву Підприємства щодо розстрочення його структурному підрозділу -Сімферопольській теплоелектроцентралі (далі -Сімферопольська ТЕЦ) податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 877 688 грн.
Постановою названого суду від 16.02.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позов задоволено з посиланням на відсутність у податкового органу підстав для відмови позивачеві у розстроченні податкового боргу.
На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про недоведеність платником обставин, з якими підпункт 14.2.1 пункту 14.2 статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує можливість застосування режиму розстрочення, та просить відмовити у позові Підприємства, скасувавши таким чином оскаржувані судові рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень попередніх інстанцій.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету, а також надходжень податку на додану вартість, не сплаченого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у встановлені строки за природний газ, ввезений на митну територію України у першому кварталі 2008 року, який перебуває під митним контролем, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів може здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті, а також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому на підставі укладених між ними у 1994 році договорів для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності.
З метою реалізації положень, закріплених у цій нормі, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 № 440 було затверджено Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій), форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА, Мінпаливенерго, Мінжитлокомунгоспом і Мінфіном.
Як встановлено судами за наслідками дослідження наявних у справі доказів, на підставі наведених законодавчих приписів 03.11.2008 Головним управлінням Державного казначейства України Автономної Республіки Крим, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, Міністерством житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим та Підприємством було укладено багатосторонній договір № 21/440 про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 № 440 (далі -Договір № 21/440), умовами якого визначався порядок перерахування позивачеві коштів у сумі 2 545 796 грн. для погашення його податкової заборгованості з податку на прибуток. При цьому пунктом 3.1 цього Договору заборонено вчинення дій щодо погашення заборгованості, яка погашається в рамках виконання Договору.
У зв'язку з укладенням Договору № 21/440 та неможливістю прогнозування дати фактичного отримання коштів в рамках виконання цього Договору на погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток позивач звернувся до ДПІ з листом від 05.11.2008 № 1035, в якому просив розстрочити податкові зобов'язання з цього податку, зокрема, його структурному підрозділу -Сімферопольській ТЕЦ у сумі 877 688 грн. Однак листом від 19.11.2008 податковий орган відмовив позивачеві у наданні цієї розстрочки з посиланням на недостатність доказів існування загрози виникнення у позивача податкового боргу.
Відповідно до підпункту 14.2.1 пункту 14.2 статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обгрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якою відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
У контексті наведеної норми економічне обґрунтування передбачає подання платником аналізу фінансового стану; графіку погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів підприємства, що гарантують виконання графіка погашення розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань тощо.
Однак у даному конкретному випадку надання такого економічного обґрунтування Підприємством є неможливим, оскільки підставою ймовірного виникнення у позивача податкового боргу з податку на прибуток є невизначеність строків надходження грошових коштів на виконання Договору № 21/440.
З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених Законом підстав для розстрочення оспорюваної суми податкових зобов'язань Підприємства та правомірно задовольнили позов.
Доводи ж касаційної скарги фактично ґрунтуються на іншому тлумаченні законодавства, що не може слугувати свідченням судової помилки.
Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.
2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 у справі № 2а-10776/09/6/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько