"29" жовтня 2012 р. м. Київ К-22757/10-С
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу
Комунального підприємства «Міський водоканал»
на постанову Господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009
у справі №9/127-АП-08
за позовом Комунального підприємства «Міський водоканал»
до Державної податкової інспекції у м.Нова Каховка
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду Херсонської області від 20.03.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009, в задоволенні позову КП «Міський водоканал»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Нова Каховка №0000051502/0 від 29.01.2008 відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №50/152/32218122 від 18.01.2008.
За висновками акта перевірки позивачем порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78573 грн. по декларації за квітень 2007 року (граничний строк сплати 30.05.2007) з затримкою на 202 дні.
На підставі акта перевірки, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051502/0 від 29.01.2008, яким нараховано штрафні санкції в розмірі 39286,50 грн.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову обґрунтовував свої висновки тим, що до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу надано право спрямовувати кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу) на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.
Однак, з такою позицією суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вона є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Перерахування податку платником на підставі платіжного документу, є виконанням зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і які не передбачають можливості зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, при вирішенні питання про правомірність нарахування платнику штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підлягають встановленню обставини щодо виникнення у платника узгодженого податкового зобов'язання та факт його сплати. При цьому підлягає встановленню факт зазначення платником під час перерахування коштів призначення платежу, та чи дає його зміст податковому органу можливість ідентифікувати здійснювану оплату (оплата поточних зобов'язань, сплата податку взагалі без визначення конкретного періоду).
Однак, зазначені обставини судами попередніх інстанцій не перевірялись, факт зміни відповідачем призначення платежу та зарахування перерахованих позивачем сум податків не за той період, що визначений у платіжному дорученні, та на погашення боргу якого періоду, відповідачем спрямовані ці суми, не встановлювався.
Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Міський водоканал»задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Херсонської області від 20.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2009 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук