19 листопада 2012 року м. Київ К-24509/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Моторного О.А. -головуючого,
Борисенко І.В.
Кошіля В.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2009
у справі № 2-а-8314/08/2070
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
до Приватного підприємства «ПАП-Сервіс»
про зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 року відмовлено в задоволенні позову СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про зобов'язання ПП «ПАП-Сервіс»усунути перешкоди при здійсненні повноважень фахівців податкової інспекції при проведенні планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період діяльності з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2009 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 року скасовано, провадження у справі закрито.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2008 року посадові особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові у кількості 8 фахівців прибули для проведення планової виїзної перевірки Приватного підприємства «ПАП-Сервіс»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємством за період діяльності з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, направлення на проведення перевірки від 13.08.2008 року № 188, підписане начальником податкового органу, отримано директором підприємства о 15 год. 40 хв. 13.08.2008 року, після чого податкові інспектори були зареєстровані в журналі реєстрації перевірок ПП «ПАП-Сервіс»та залишили приміщення підприємства у зв'язку із закінченням робочого дня. 14.08.2008 року, протягом дня податкові інспектори працювали із наданими їм документами, а починаючи з 15.08.2008 року, перевіряючі для проведення перевірки ПП «ПАП-Сервіс»не з'являлись.
На думку позивача, підприємство відповідача перешкоджало здійсненню повноважень посадових осіб податкового органу, не забезпечило належних умов для проведення перевірки, що позбавило посадових осіб СДПІ провести планову виїзну документальну перевірку ПП «ПАП-Сервіс»та порушило права органів державної податкової служби, надані ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст.ст. 10,11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлені функції, які виконують державні податкові інспекції, а також визначені права, які вони мають при реалізації своїх повноважень у випадках і порядку, встановлених законами України. Положеннями ст.ст. 11, 11-1 зазначеного Закону, на які посилається позивач, органам державної податкової служби не надано права звернення до суду з позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі.
Виходячи з положень ст. 19 Конституції України, з урахуванням того, що позивач є суб'єктом владних повноважень і діє у спосіб, передбачений Законом, тоді як норма Закону, на підставі якого він може звернутися до суду з таким позовом, законодавством не передбачена, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посилання позивача на приписи ст. 124 Конституції України, які наділяють його правом звернення до адміністративного суду з таким позовом, не є обґрунтованими, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.
Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, з чим погоджується суд касаційної інстанції, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Компетенцією адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст. 17 КАС України. Зокрема, згідно з п. 4 ч. 1 цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 104 КАС України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом. Вказані положення КАС України кореспондуються із п. 5 ч. 4 ст. 50 цього ж Кодексу про те, що відповідачами в адміністративній можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Однак, ні зазначеним Законом, ні іншими законами України не встановлено право органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, іх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень з приводу зобов'язання вчинення певних дій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому, судом правомірно закрито провадження по даній справі
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові - відхилити.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль