"29" жовтня 2012 р. м. Київ К-16022/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009
у справі № 2-а-2322/08 (22-а-40415/08 )
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про визнання протиправними та скасування повідомлень -рішень, -
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 28.03.2007 № 0001111721/0 та № 0001091721/0.
ДПІ у м. Вінниці подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Підставою для визначення позивачеві спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 161891,96 грн. та податку на додану вартість у загальній сумі 498037,1 грн. слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20.03.2007 № 530/1721/НОМЕР_1, про порушення позивачем вимог п.п. 2.3.1 п. 2.3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п. 7.8 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 1, ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Порушення позивачем наведених норм Закону податковим органом пов'язується з тим, що позивач перевищив у ІІ кварталі 2005 року граничний обсяг виручки, визначений у ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727, який дозволяв йому перебувати на спрощеній системі оподаткування, внаслідок не зарахування ним до виручки отриманих від поставки молока та транспортних послуг філії «Старосинявського молокопереробного заводу»у період з березня по жовтень 2005 року коштів, в тому числі на суму 919505,64 грн. від реалізації молока та на суму 69983,36 грн. від поставки послуг, що підтверджується видатковими касовими ордерами філії «Старосинявського молокопереробного заводу»та приймально-розрахунковими відомостями, письмовим поясненням директора філії.
У період з 01.04.2005 по 31.12.2005 позивач був платником єдиного податку та здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності. Обсяг виручки за 2005 рік становить 380898,00 грн. від заготівлі молока та здачі його на ВАТ «Літинський молочний завод».
Згідно із договором-дорученням б/н від 24.03.2005, укладеним між позивачем та філією Старосинявського МПЗ ПП КФ «Прометей», позивач здійснював закупівлю молока у населення. Протягом 2005 року філії від позивача надійшло зібраного від населення молока у кількості 2645229 кг, нараховано коштів на здане молоко 2237247,07 грн., в тому числі дотація в сумі 575400,92 грн. для виплати населенню. Позивачу на відшкодування витрат понесених по заготівлі та доставці молока виплачено кошти в сумі 200119,2 грн. Розрахунки за поставлене молоко здійснювались на підставі накладних та приймально-розрахункових відомостей готівковими коштами через касу підприємства. Дотації за здане молоко населенню позивачем виплачені.
Таким чином, сума грошових коштів, яка віднесена податковим органом до складу виручки від реалізації товарів, одержана позивачем у рамках договору доручення, за якими позивач виступав у якості повіреного та здійснював заготівлю молока від імені та за рахунок довірителя -філії Старосинявського МПЗ ПП КФ «Прометей».
У власному обліку у якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише фактично отриману від довірителя за надання посередницьких послуг винагороду. Інші грошові суми, які одержувались від довірителя для розрахунків з населенням за заготовлене молоко, не обліковувались у книзі обліку доходів та витрат позивача, до складу винагороди за договорами доручення не включались та у звітності не відображались.
Суди дійшли правильних висновків про відсутність з боку позивача встановлених податковим органом порушень, оскільки такі грошові кошти не є виручкою від реалізації продукції у розумінні положень Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 № 727. Обсяг виручки як підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди, яка у періоді, що перевірявся, не перевищила визначеного цим Указом граничного розміру. Операції з передачі позивачем від продавців (населення) до покупця (філії) зібраного у населення молока, не є операціями з реалізації позивачем товару, в наслідок яких отримується виручка.
Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноту встановлених судами обставин та правову їх оцінку, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло