"24" жовтня 2012 р. м. Київ К-27594/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. -головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар судового засідання Кухар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року, додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа Міністр охорони навколишнього природного середовища України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплати сум премій та допомоги і надання відпустки,
У березні 2009 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позо вом, в якому зазначав, що при ознайомленні з матеріалами адміністративної справи №1/1179 дізнався про наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02 вересня 2008 року № 617-о про попередження про неповну службову відповідність за порушення вимог Закону України «Про державну службу»в частині недотримання етики поведінки державного службовця. Вважаючи наказ необґрунтованим та незаконним, просив скасувати його.
У липні 2009 року ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позо вом й просив суд поновити його на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, компенсацію за затримку виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, премію за вересень та жовтень 2008 року, зобов'язати надати щорічну відпустку за 2008 рік з виплатою допомоги на оздоровлення та додаткову оплачувану відпустку, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив публічну службу на посаді директора Департаменту стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища України й 10 липня 2009 року його було попереджено про майбутнє звільнення та запропоновано іншу посаду, а 14 липня 2009 року звільнено з роботи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року позовні заяви об'єднані в одне провадження.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02 вересня 2008 року №617-о про попередження про неповну службову відповідність із внесеними змінами згідно наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 24 червня 2009 року № 374-о;
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13 липня 2009 року №442-о про звільнення й поновлено на посаді;
- зобов'язано прийняти рішення в порядку Закону України «Про відпустки»про надання чергової оплачуваної та додаткової відпустки за 2009 рік згідно його заяви від 10 липня 2009 року, виплати допомогу на оздоровлення та на вирішення матеріально-побутових питань.
Додатковою постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2010 року стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 30 914,82 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року та додаткова постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2010 року залишені без змін.
У касаційних скаргах, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив державну службу на посаді директора департаменту стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
03 червня 2008 року провідний спеціаліст Департаменту стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища України ОСОБА_5 звернулася зі скаргою на те, що позивач примушував її до інтимних стосунків.
Наказом від 04 червня 2008 року №424-о було утворено комісію з проведення службового розслідування та перевірки фактів, викладених у скарзі. 27 червня 2008 року складено акт службового розслідування, за результатами якого факти викладені у скарзі ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження в частині порушення ОСОБА_4 етики поведінки державного службовця, комісією було внесено пропозицію про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності й застосуванню нього дисциплінарного впливу у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 02 вересня 2008 року № 617-о ОСОБА_4 попереджено про неповну службову відповідальність.
Наказом Міністра від 24 червня 2009 року № 374-о внесено зміни до наказу від 02 вересня 2008 року № 617-о і викладено його в наступній редакції: «попередити ОСОБА_4 про неповну службову відповідність».
Рішенням Солом'янського районного суду від 08 вересня 2009 року, яке набрало законної сили, зобов'язано ОСОБА_5 спростувати розповсюджену нею недостовірну інформацію відносно ОСОБА_4 у той самий спосіб, у який її було поширено, а саме -надіслати лист на адресу Міністра охорони навколишнього природного середовища України, написаний від руки із зазначенням дати та підпису, наступного змісту: «Цим листом повідомляю Вас про те, що інформація, викладена мною, ОСОБА_5, у скарзі, поданій на ім'я Міністра охорони навколишнього природного середовища України Філіпчука Г.Г. і зареєстрованій за вх. № Д-871 від 03 червня 2008 року, про вчинення відносно мене сексуального домагання ОСОБА_4, є недостовірною». Стягнуто компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 1 грн.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи протиправним і скасовуючи накази щодо застосування заходів дисциплінарного впливу, суди попередніх інстанцій ухвалили у цій частині законне та обґрунтоване судове рішення й підстав для його скасування не вбачається.
Також судами встановлено, що наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 11 лютого 2009 року №65 затверджено нову структуру центрального апарату Міністерства й, зокрема, замість Департаменту стратегічного планування утворено Управління стратегічного планування.
Наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 23 червня 2009 року №372-о на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2009 року ОСОБА_4 поновлено на роботі, а наказом від 09 липня 2009 року №414-о затверджено організацію роботи позивача.
10 липня 2009 року ОСОБА_4 попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, запропоновано посаду головного спеціаліста відділу й до 20 липня 2009 року зобов'язано повідомити про його ставлення до зазначеної роботи.
Наказом Міністра від 13 липня 2009 року № 422-о ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Вирішуючи спір у цій частині позовних вимог й поновлюючи позивача на роботі, суди виходили з того, що відповідачем не дотримані вимоги частини першої та другої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо строку попередження про вивільнення, не враховане переважне право на залишення на роботі. Також суди вважали, що посаду, яку займав позивач не скорочено і у відповідача не було підстав для звільнення його за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
З такими висновками судів неможна погодитися виходячи з наступного.
Статтею 40 Кодексу законів про працю України встановлені підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до вимог частини першої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
З положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України не випливає, що підставою для поновлення на роботі може бути лише недотримання строку попередження працівника про звільнення, якщо роботодавець дотримав усі інші правила звільнення працівника, передбачені трудовим законодавством. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було з достатньою повнотою перевірено дотримання відповідачем вимог частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Судом лише констатовано факт надання працівнику пропозиції щодо іншої роботи, але не з'ясовано чи прийняв би її позивач, як не з'ясовано і наявність у відповідача іншої роботи за відповідною професією чи спеціальністю.
Також судами не встановлено підстави припинення трудового договору, наведені у пункті 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, з якими відповідач пов'язував звільнення позивача. Суди вважали, що звільнення відбулося у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників й вважали, що позивач має переважне право на залишення на роботі. Однак обставини справи вказують на те, що звільнення позивача відповідач пов'язував з іншими підставами, зазначеною визначеними правовою нормою.
Висновок суду про те, що посаду, з якої позивача звільнено не ліквідовано, суперечить обставинам справи, з яких вбачається, що у відповідача було затверджено нову структуру центрального апарату Міністерства у той період, коли позивач не працював і вирішував у суді спір щодо поновлення на роботі.
Наведені обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, судами не встановлені з достатньою повнотою, правова оцінку не отримали, тому таке рішення у частині, що стосується поновлення на роботі і супутніх позовних вимог, пов'язаних з поновленням на роботі, неможна визнати таким, що відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права в частині поновлення на посаді, зобов'язання прийняти рішення в порядку Закону України «Про відпустки»про надання чергової оплачуваної та додаткової відпустки за 2009 рік згідно його заяви від 10 липня 2009 року та виплати допомоги на оздоровлення та на вирішення матеріально-побутових питань, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд в цій частині позовних вимог.
Керуючись статтями 160, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2009 року, додаткову постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року в частині, що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13 липня 2009 року №442-о про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання прийняти рішення в порядку Закону України «Про відпустки»про надання ОСОБА_4 чергової оплачуваної та додаткової відпустки за 2009 рік згідно його заяви від 10 липня 2009 року та виплати допомоги на оздоровлення та на вирішення матеріально-побутових питань, скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції
У решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/