13 листопада 2012 р.Справа № 2-а/1570/7531/11
Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Коваля М.П.,
суддів -Потапчука В.О.,
-Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Авіакомпанії «Південні авіалінії»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Авіакомпанії «Південні авіалінії»до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання акту перевірки № 95 від 28.03.2011 року недійсним,-
Авіакомпанія «Південні авіалінії»звернулась до суду із адміністративним позовом до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання акту перевірки № 95 від 28.03.2011 року недійсним.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Авіакомпанії «Південні авіалінії».
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Сторони були сповіщені належним чином та своєчасно про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.71-72), сторони до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2011 року фахівцями Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку Авіакомпанії «Південні авіалінії»з питань дотримання ним вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за результатами якої був складений акт перевірки № 95 від 28.03.2011 року (а.с.6-7), яким встановлено, що позивачем у 2010 році не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: Авіакомпанія «Південні авіалінії»повинна була створити п'ять робочих місць для працевлаштування інвалідів, але створила лише три.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно щомісячних звітів відповідача та річного звіту за 2010 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, на підприємстві працювало 3 інваліда, однак мали працювати 5 інвалідів, таким чином, не було створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Так, відповідно до ч.ч. 1,2,3,5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року №875-ХІІ (зі змінами та доповненнями), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік у кількості 1 робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з ч.ч. 9,10 ст. 19 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підприємство не вжило передбачені законодавством заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується матеріалами справи, а отже є всі підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності посилань представника позивача на те, що відповідачем при проведенні перевірки не прийнято до уваги двох працюючих інвалідів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у період, за який проводилася перевірка офіційно працювали на підприємстві, але з невідомих причин не надали позивачу документи, що підтверджують статус інвалідності, оскільки відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 року, роботодавець зобов'язаний надавати уповноваженій посадовій особі відділення Фонду для ознайомлення і перевірки у тому числі копії документів, що підтверджують інвалідність працівників. При цьому, колегією суддів також не приймається до уваги посилання позивача на той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на період перевірки мали статус інвалідів, оскільки відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_3 інвалідність була встановлена до 01.01.2009 року, та подовжена до кінця 2009 року, яка була знята та знову подовжена лише 31.01.2011 року, а оскільки довідка МСЕК №0744422 серії 2-18 ОД була видана інваліду при первинному огляді 31.01.2011 року, отже на протязі 2010 року ОСОБА_3 не мав статусу інваліда. Щодо ОСОБА_2 колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що позивачем ані при проведенні перевірки ані під час судового розгляду справи не були наданні документи, що підтверджують її інвалідність у 2010 році.
Також, є безпідставними посилання апелянта на відсутність складу правопорушення, зокрема вини, у тому, що позивач не виконав нормативу по забезпеченню працевлаштування інвалідів, оскільки відповідно до стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Авіакомпанії «Південні авіалінії»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Авіакомпанії «Південні авіалінії»до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання акту перевірки № 95 від 28.03.2011 року недійсним -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк /