23 жовтня 2012 р.Справа № 2-а-12804/09/2170
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Коваля М.П.,
суддів -Потапчука В.О.,
-Зуєва Л.Є.,
при секретарі -Журкіній І.І.,
за участі представника позивача -Мороз З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин»до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південмлин»звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 02.09.2009 року №0008492301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 56311 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин»задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Нова Каховка від 02.09.2009 року №0008492301/0 про сплату податку на додану вартість у сумі 56311,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у м. Нова Каховка Херсонської області замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби, на підставі відповідного клопотання (а.с.81) та згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».
Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин»сповіщений згідно наявної в матеріалах справи розписки (а.с.85), представник позивача в судове засідання прибув та надав свої пояснення; представник відповідача -ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС сповіщений згідно повідомлення про вручення повістки про виклик до суду (а.с.80), представник відповідача в судове засідання не прибув, попередньо звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.81).
Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю інших учасників процесу, сповіщених належним чином про час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини, за наслідками яких податковою службою прийнято рішення, і, зокрема, розмір від'ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченого позивачем у попередніх податкових періодах постачальникам, встановлені в акті перевірки. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про податок на додану вартість»на платника податків не покладено функцію контролю за нарахуванням та сплатою ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг). Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII вказану функцію покладено на податкову службу, а єдиним документом, що підтверджує для покупця цих товарі сплату або намір сплатити ПДВ до бюджету, є податкова накладна. Думка ДПІ, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету постачальниками товарів (робіт, послуг), у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає механізм контролю і відповідальність покупця за сплату податку на додану вартість постачальниками товарів (робіт, послуг) по ланцюгу до виробника. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неправильне тлумачення податковою службою діючого законодавства призвело до прийняття податковою службою неправомірного рішення.
Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що крім вищенаведеної підстави, право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Вказаний висновок слідує з поняття бюджетного відшкодування, наведеного в п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Оскільки право на бюджетне відшкодування ПДВ Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує саме з фактом надмірної сплати цього податку до держбюджету, вказана обставина повинна бути предметом розгляду та доказування по справам такої категорії.
Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою було встановлено факт відсутності надмірної сплати цього податку.
Згідно вимог п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України). До того ж, відповідно до пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. Отже, чинним законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ є сплата цього податку до Державного бюджету України.
Як було встановлено проведеною відповідачем перевіркою та не заперечувалось позивачем, у фінансово-господарських операціях (постачання послуг, робіт), за результатами яких останній сформував податковий кредит, визначив суму від'ємного значення та в подальшому заявив до відшкодування ПДВ, він виступав у якості покупця (послуг, продукції).
Сплачений позивачем його постачальникам у ціні за придбані товари (послуги) ПДВ, згідно вищенаведеної норми п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), підлягав внесенню останніми до бюджету і вказана обставина підлягає встановленню по справі. Як було встановлено в ході перевірки позивача, перші постачальники позивача не є виробниками придбаної продукції, а придбали останню у інших підприємств.
Судова колегія вважає, що ПДВ це непрямий податок, тому підприємство-посередник декларує податкові зобов'язання при продажу продукції та податковий кредит при її придбанні фактично ПДВ до бюджету сплачує з торгівельної націнки, у разі, якщо вона є. З метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту сплати відповідних сум ПДВ до бюджету за місцем реєстрації підприємств (другі постачальники), у яких постачальниками позивача (першими постачальниками) було придбано продукцію (послуги) було направлено запити на підтвердження проведення господарських операцій та відвантаження продукції на користь постачальників позивача.
Згідно отриманих відповідачем матеріалів зустрічних перевірок та відповідей на запити, постачальниками в ланцюгу постачання позивача, зокрема, ТОВ «ТД Адамант», ПП «Лекс-Буд-Плюс», ТОВ «Укртехагросаб Миколаїв», ТОВ «Агро - Метекс», у відповідних періодах податкові зобов'язання з ПДВ не задекларовано, податку до бюджету не сплачено, так як підприємства звітують про відсутність діяльності, не знаходяться за юридичною адресою.
Виходячи з визначення підприємництва, як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, наведеного в ст.42 Господарського Кодексу України, відмова у наданні податкової вигоди (відшкодування ПДВ) є наслідком необачності позивача у виборі контрагентів, що є проявом ризиковості підприємництва в податкових правовідносинах.
На підставі викладеного судова колегія доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Також, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконанні всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ у зв'язку з тим, що зазначений висновок був зроблений судом першої інстанції без дослідження податкових накладних та інших первинних документів на підставі яких вони виписані. При цьому, колегія суддів наголошує, що позивачем до суду не надано жодного докази на підтвердження фактичності проведення операцій, а відтак і на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Крім того, аналізуючи зміст постанови суду першої інстанції судова колегія дійшла висновку, що вона не містить всіх передбачених ст. 163 КАС України складових частин. Так, в постанові суду першої інстанції взагалі відсутнє посилання на встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, що прямо передбачено вимогами п. 3 ст. 163 КАС України.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин»до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південмлин» до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Л.Є. Зуєва/