"19" листопада 2012 р. Справа № 12/17-2188-2011
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Ходаківської І.П.,
Яценко О.В.
розглянула
касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - Підприємець)
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від02.10.12
у справі№ 12/17-2188-2011
господарського судуОдеської області
за позовомПриватного підприємства "Діоніс" (далі - Підприємство)
доПідприємця
простягнення 1 953 969,76 грн.
та за зустрічним позовом Підприємця
доПідприємства
про стягнення 475 635 грн.
Особливості процедури розгляду господарських справ Вищим господарським судом України у касаційному порядку передбачені розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, відповідна скарга може бути розглянута в касаційному порядку за умови дотримання вимог, викладених у розділі ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою б/н б/д на постанову від 02.10.12 Одеського апеляційного господарського суду у даній справі. При цьому, з відмітки на штампі реєстрації Одеського апеляційного господарського суду, вбачається, що вказана скарга надійшла до цього суду 23.10.12.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
ст. 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Згідно приписів ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Таким чином, вбачається, що кінцевий термін, встановлений ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, для звернення з касаційною скаргою на постанову від 02.10.12 Одеського апеляційного господарського суду сплив 22.10.12 (з урахуванням вимог ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк, а тому в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини визначений строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Підприємець звернувшись з касаційною скаргою б/н б/д на постанову від 02.10.12 Одеського апеляційного господарського суду з порушенням строку, встановленого ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про поновлення відповідного строку не подав, та, відповідно, поважності причин пропуску такого строку не обґрунтував.
За таких обставин, у касаційної інстанції немає підстав вважати, що в даному випадку причиною пропуску встановленого строку для подання касаційної скарги стали обставини, які не були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу скаржника, що згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, додає до неї докази сплати судового збору.
Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону вбачається, що особа, яка оскаржує судове рішення, зобов'язана надати до суду доказ, який свідчив би про сплату нею судового збору за подання касаційної скарги в установленому порядку та розмірі.
Згідно з пп.пп. 1, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв судовий збір справляється на загальних підставах.
Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 01.08.12 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.12, а рішення господарського суду Одеської області від 15.08.11 залишити в силі.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 01.08.12 господарського суду Одеської області, яке залишено без змін постановою від 02.10.12 Одеського апеляційного господарського суду позовні вимоги Підприємства за первісним позовом задоволено частково, а в задоволенні зустрічного позову Підприємця відмовлено.
Водночас рішенням від 15.08.11 господарського суду Одеської області, про залишення в силі якого звернувся скаржник, у задоволенні первісного позову Підприємства відмовлено повністю, а зустрічний позов Підприємця задоволено частково.
Враховуючи викладене, а також керуючись пп. 1, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4, ч. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів зазначає, що за подання даної касаційної скарги передбачена ставка судового збору у розмірі 50 відсотків ставки (встановленої в розмірі 2 відсотки ціни позову за подання позовної заяви майнового характеру), обчисленої виходячи з оспорюваної суми. При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказана ставка судового збору повинна бути сплачена за обидві вимоги як по первісному, так і по зустрічному позовах.
Всупереч наведеному, матеріали касаційної скарги Підприємця містять квитанцію № 9 від 23.10.12 про сплату судового збору в сумі лише 840,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, касаційна скарга Підприємця б/н б/д не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню відповідно до вимог п. п. 4, 5 ч. 1
ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така скарга подана без доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та після спливу строку, встановленого для її подання без клопотання про його відновлення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений Підприємцем судовий збір у сумі 840,00 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.
Керуючись ст. 110, п. 4, 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 б/н б/д на постанову від 02.10.12 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 12/17-2188-2011 господарського суду Одеської області та додані до неї документи, повернути заявникові без розгляду.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 судовий збір у сумі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень) сплачений згідно квитанції № 9 від 23.10.12.
Головуючий Є.Першиков
судді: І.Ходаківська
О.Яценко